Фінансове забезпечення практичної реалізації обраної стратегії

Фінансове планування реалізації обраної стратегії доцільно поділити на такі складові [49]:

) стратегічне планування, яке включає:

структуру і вартість капіталу;

емісію і позиковий капітал;

дивідендну політику;

оцінку фінансових ризиків;

) інвестиційне планування, що складається з:

сценарного аналізу;

вибору критеріїв оцінки інвестицій;

обґрунтування і аналізу альтернативних проектів;

формування портфеля проектів;

) поточне фінансове планування, елементами якого є:

план доходів і витрат, план руху грошових коштів, бюджетний баланс;

імітаційне моделювання;

) оперативне планування, у якому виділяють платіжний календар (кредитний план, податковий календар, касовий план тощо).

При стратегічному фінансовому плануванні зазвичай визначається загальна потреба у грошових коштах для забезпечення нормальної виробничо-господарської діяльності та можливість одержання таких коштів.

На цій стадії складається фінансовий план підприємства. Метою складання фінансового плану є визначення фінансових ресурсів, капіталу та резервів на підставі прогнозування величини фінансових показників: власних оборотних коштів, амортизаційних відрахувань, прибутку, суми податків.

Важливим показником для стратегічного фінансового планування є середньозважена вартість капіталу, яка визначається за формулою [44]:

(1.1)

де Квк - очікувана ставка вартості власного капіталу; Кпк - очікувана ставка вартості позичкового капіталу; К - сума капіталу підприємства; ВК - сума власного капіталу; ПК - сума позичкового капіталу; S - податковий мультиплікатор (коефіцієнт, який характеризує ставку податку на прибуток).

Також для інвесторів дуже важливим, стосовно стратегічного розвитку підприємства, є вибір дивідендної політики, яка може бути [45]:

) політика «нульового» дивіденду. Політика «нульового дивіденду полягає в невиплаті дивідендів взагалі. Тобто компанія свідомо попереджає акціонерів про «нульову» дивідендну політику, а акціонери підтверджують свою згоду (чи незгоду) з даною політикою, голосуючи за це фактами купівлі (чи продажу) акцій компанії. Керівництво такої корпорації фактично будує свою дивідендну концепцію на припущеннях Міллера-Модільяні;

) політика «100%» дивіденду. Ця політика відносно рідко трапляється у практиці діяльності підприємств. Її сутність полягає у виділенні 100 відсотків нерозподіленого прибутку на виплату дивідендів;

) політика фіксованого дивіденду. Вона полягає у виділенні однієї і тієї самої абсолютної величини дивідендів із розрахунку на одну акцію;

) політика фіксованого дивіденду з преміальними виплатами. Цей тип дивідендної політики дуже подібний до попередньо наведеного. Проте політика фіксованого дивіденду з преміальними виплатами передбачає на додаток до фіксованої частини дивідендів ще і додаткові преміальні виплати в ті періоди, коли керівництво компанією вирішить їх виплатити;

) політика виділення на дивіденди фіксованого відсотка з прибутку. Цей тип дивідендної політики є найпоширенішим. Сутність полягає в тому, що визначають відсоток, що буде виплачуватись із чистого прибутку на одну акцію, а потім виплата здійснюється у абсолютному вираженні;

) прогресивна дивідендна політика. Передбачається поступове постійне збільшення дивідендних виплат із розрахунку на одну акцію;

) регресивна дивідендна політика. Фактично, це антипод прогресивної дивідендної політики, оскільки передбачає стале та поступове зменшення дивідендних виплат, що еквівалентно їх приросту з від’ємним темпом. Це найменш популярний тип дивідендної політики серед акціонерів;

Читайте більше

Сутність поняття «фінансова стійкість підприємства», її види та завдання аналізу
Фінансова стійкість підприємства є однією з головних умов життєдіяльності, розвитку й забезпечення високого рівня конкурентоспроможності підприємства. Саме фінансова стійкість підприємства характеризує ефективність операційного, фінансового та інвестиційного розвитку, містить необхідну інформаці ...

Податкова система України та її розвиток в сучасних умовах
Актуальність. Ідеальна податкова система не функціонує в жодній країні світу. Сучасна податкова система України зберігає низку суттєвих недоліків, які є системними. По-перше, витрати платників на виконання вимог податкового законодавства лишаються надмірно високими. По-друге, відсутніс ...