Форми, правила та умови фінансування санації

Потреба в капіталі для проведення виробничо-технічних санаційних заходів визначається за планом капіталовкладень, а також за організаційним та фінансовим планами проекту санації. Визначальним при цьому є обсяг потреби в інвестиційному та оборотному капіталі.

Потреба в інвестиційному капіталі визначається на підставі бюджету капіталовкладень, в якому відбито виробничу програму. Загалом на обсяги потреби в інвестиційному капіталі впливають такі фактори:

• виробнича програма;

• вартість машин та обладнання, які заплановано придбати;

• вартість модернізації існуючих основних фондів;

• розмір підприємства;

• правова форма організації бізнесу;

• вид діяльності (галузь);

• місце розташування підприємства;

• строк окупності інвестицій.

Потреба в оборотному капіталі, необхідному для забезпечення фінансово-господарської діяльності, визначається за окремими видами оборотних активів:

• готовою продукцією;

• запасами сировини, матеріалів та напівфабрикатів;

• незавершеним виробництвом;

• витратами майбутніх періодів.

У вітчизняній практиці потребу в оборотних коштах визначають на основі їх нормування. Сукупний норматив (загальну потребу в оборотних коштах) обчислюють, підсумовуючи нормативи за окремими статтями. До основних факторів, які впливають на обсяг потреби в оборотних коштах відносять такі:

) обсяг виробництва та реалізації продукції протягом періоду, на який визначається потреба в капіталі;

) умови постачання підприємства товарно-матеріальними цінностями: кількість постачальників, строки поставок, форми розрахунків тощо;

) організація процесу виробництва: тривалість виробничого циклу, розмір витрат, номенклатура продукції;

) умови реалізації продукції: кількість споживачів готової продукції, їх віддаленість, форми розрахунків тощо.

Обсяг потреби в капіталі залежить також від ефективності управління дебіторською та кредиторською заборгованістю.

За наявності невиправданої (простроченої) чи безнадійної дебіторської заборгованості виникає порушення фінансової рівноваги, оскільки в підприємства на відповідну суму зменшується обсяг ліквідних оборотних коштів. Одним із методів покриття фінансового дефіциту є порушення строків виконання власних платіжних зобов'язань, тобто використання невиправданої кредиторської заборгованості як джерела поповнення оборотного капіталу. Така політика є ризиковою і може призвести до накладення на підприємство штрафів під час досудового врегулювання господарських спорів або у судовому порядку та до фінансової кризи.

Забезпечення фінансової рівноваги на підприємстві

Забезпечення постійної платоспроможності є основним завданням фінансового менеджменту. Цього можна досягти, додержуючи фінансової рівноваги в довгостроковому періоді. Фінансова рівновага передбачає, що грошові надходження підприємства дорівнюють або перевищують потребу в капіталі для виконання поточних платіжних зобов'язань. У процесі фінансового аналізу застосовують різноманітні рівняння фінансової рівноваги, базову модель яких можна подати в так:

(Початковий стан резервів ліквідності + виручка від реалізації + надходження від інвестиційної діяльності) = (Поточні виплати в рамках операційної діяльності + інвестиції + погашення заборгованості (основна сума, відсотки) + виплата дивідендів + кінцевий обсяг резервів).

Альтернативною може бути рівновага чистого прибутку і амортизації (Сash-Flow) та вихідних потоків, що не враховують поточні виплати в межах операційної діяльності. Ще одна базується на рівновазі мобілізованого фінансового капіталу та його використанні.

Використання моделей фінансової рівноваги з метою забезпечення платоспроможності та ліквідності підприємства, що перебуває у кризі, спрямоване на збільшення вхідних грошових потоків та зменшення вихідних. Збільшення вхідних грошових потоків досягається за рахунок таких основних заходів:

1) мобілізації внутрішніх резервів самофінансування;

) рефінансування дебіторської заборгованості;

) стимулювання збуту основної продукції;

) залучення додаткового акціонерного (пайового) капіталу;

) одержання нових позик,

Вихідні грошові потоки зменшуються в результаті таких основних заходів:

) зменшення поточних виплат у рамках операційної діяльності (зниження собівартості продукції);

) реструктуризації кредиторської заборгованості;

) перегляду дивідендної політики;

) заморожування інвестицій.

Читайте більше

Програмно-цільовий метод управління місцевими бюджетами
Сучасний стан розвитку України і її окремих регіонів потребує поглибленого та прогнозованого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, у формуванні показників комплексної програми соціально-економічного розвитку окремого регіону та адміністративно-територіальної одиниці. До ...

Механізм оподаткування банків (за матеріалами Вінницької філії ПАТ Кредитпромбанк)
На сьогодні існує необхідність у формуванні вітчизняної системи податкового менеджменту банку, удосконаленні його інструментарію, що забезпечить нарощення конкурентних переваг та ефективне функціонування банку. Проблеми функціонування системи оподаткування, питання податкового планува ...