Проте об'єктивна необхідність мобілізації частини ССП для скарбниці виникає тільки на стадії розподілу. Оскільки саме на цій стадії виявляється частка (пропорція) виробників і інших суб'єктів суспільства в ССП. Крім того, необхідно відзначити, що процеси первинного розподілу ССП здійснюються без участі держави, оскільки весь виробничо-розподільний процес в принципі неможливо здійснити інакше, чим відшкодовуючи вартість витрачених засобів виробництва (c), виплачуючи заробітну плату (v) і одержуючи прибуток (m).
У той же час держава, що виникла як надбудовна форма керування суспільством на відповідній стадії розвитку цивілізації, об'єктивно зажадало матеріальної основи для свого існування, джерелом чого могла виступити тільки сфера матеріального виробництва. Саме з виникненням держави починається формування системи перерозподільних відносин.
Основним методом перерозподілу ССП стало пряме вилучення державою визначеної частини ССП на свою користь для формування централізованих фінансових ресурсів (бюджету), що і складає фінансово-економічну сутність оподаткування. Цей перерозподіл здійснюється з НД, що виступає єдиним джерелом податкових платежів незалежно від їхнього об'єкта.
Перерозподіл частини ССП на користь держави здійснюється між двома учасниками суспільного виробництва: від робітників (із “c”) у формі прибуткового й інших податків, а від господарюючих суб'єктів, (із “m”) у формі ПДВ, податку з прибутку й ін. [6, с.74].
Характерною рисою сучасного етапу є те, що велика частка національного доходу формується в сфері обігу.
Як було зазначено вище, при перерозподілі національного доходу податки забезпечують присвоєння державою частини нової вартості в грошовій формі. Ця частина національного доходу, мобілізована примусово у формі податків із юридичних і фізичних осіб, перетворюється в централізований фонд фінансових ресурсів держави, тобто в основу його життєдіяльності. Одержавлена податками частина вартості національного доходу перетворюється в суспільну власність, що частково повертається населенню через систему трансфертів.
Податки, крім суспільного утримання (їх перерозподілу), мають матеріальну основу. Вони - частина грошових доходів суспільства, відчужена і привласнена, за допомогою політичного примуса, державою. Це видиме на поверхні економічного життя явище виступає як матеріальне утримання податків. Збільшення податкових доходів означає усе більше усуспільнення національного доходу. Держава в такий спосіб через податки і їхнє використання вносить серйозні зміни в розподільчі відносини на користь того або іншого регіону, тієї або іншої галузі, соціальної групи.
Таким чином, податки мають двоїстий характер: з одного боку, вони виступають специфічною формою виробничих відносин, у чому складається їхнє суспільне утримання і, з іншого боку, є частиною вартості національного доходу в грошовій формі, що характеризує їхнє матеріальне утримання.
Отже, податки в реальному податковому механізмі - безповоротна, безеквівалентна і термінова форма примусового стягнення з платників податків відповідно до чинного податкового законодавства частини їхнього доходу з метою задоволення суспільно необхідних потреб.
Бюджетний менеджмент
Бюджет
відображає масштаби державної діяльності й водночас обмежує її, оскільки, це
кошти, що надходять у розпорядження держави і визначають її фінансовий стан. У
ньому зосереджуються грошові фонди суспільного користування, що перебувають у
віданні органів державної влади і витрачаються ...
Фінансовий контроль операцій з основними засобами комунального підприємства
Перехід
України до ринкових відносин виявив необхідність створення нових економічних
інститутів, регулюючих взаємовідносини різних суб'єктів підприємницької
діяльності, серед яких особливе місце займають інститути фінансового контролю.
Але в умовах ринкових відносин і різних форм власнос ...