Історія людства створила різноманітні методи оподаткування і види податків. Кожний вид податків має свої специфічні риси і функціональне призначення і займає окреме місце в податковій системі. Виходячи з форми оподаткування всі податки можна поділити на дві групи: прямі і непрямі.
Запропонуємо чотири способи розмежування прямих і непрямих податків: перший - в залежності від ознак сплати (прямі - і сплачує, і вносить в бюджет одна особа; непрямі - сплачує одна особа, а вносить в бюджет - інша); другий - в залежності від участі в формуванні ціни (прямі податки включаються в ціну на стадії виробництва у виробників; непрямі - тільки на стадії реалізації як надбавка до ціни товару); третій - у залежності від засобу стягнення (прямі - по декларації і по кадастрам; непрямі - по тарифах); четвертий - по джерелу сплати (прямі - з виробництва цінностей: доходу та майна; непрямі - із споживання цінностей: витрат і користування речами).
Виходячи з цих розмежувань можна сформулювати визначення прямих і непрямих податків.
Прямі податки - це податки, стягнуті в результаті придбання й акумулювання матеріальних благ, що залежать від доходу або майна, і платниками котрих безпосередньо є власники цих доходів або майна.
Непрямі податки - це податки, що визначаються розміром споживання і не залежать від доходу або майна платника, виступають у виді надбавки до ціни товару або послуги, і платником яких є кінцевий споживач даного товару або послуги.
Історично пряме оподаткування виникло раніше, чим непряме. Початковими видами прямих податків були: десятина, подушна або поголовна дань. Слід зазначити, що прямі податки історично можна розмежувати на три головні види. Об'єктом першого виду податків є речовинний капітал, при цьому обкладенню підлягають окремі види доходів (податок на землю, податок на майно, податок із спадщин і дарувань). Об'єктом другого виду податків виступає самостійний прояв особистого капіталу, такого як особистий заробіток, житло, професія (прибутковий податок, податок на майно громадян, дивіденди).Об'єктом податків третього виду є сукупна діяльність речовинного, грошового й особистого капіталу у виробництві (податок на прибуток, податок на промисел).
Найважливішими видами прямих податків в Україні є податок на прибуток і прибутковий податок. Прибутковий податок стягається з фізичних осіб, виходячи з їхніх сукупних доходів. Податок на прибуток з юридичних осіб стягується, виходячи з прибутку підприємства, одержуваного як різниця валових доходів і валових витрат підприємства.
Встановлення одночасно цих двох видів прямих податків дає можливість державі охопити оподаткуванням весь створений валовий дохід. Як бачимо, прямі податки мають у своїй основі або особистість, або доходи, незалежно від джерел, або майно, незалежно від прибутків. Виходячи з цих аспектів, прямі податки в економічній літературі підрозділяють на дві підгрупи: реальні й особисті. Різниця між ними складається в пріоритетності платника й об'єкта оподаткування. При особистому оподатковуванні первинним виступає платник, а другорядним - об'єкт оподаткування. При реальному оподатковуванні, навпаки, первинним є об'єкт оподаткування, а другорядним - платник.
Особисті податки - це податки, які встановлюються персонально для конкретного платника і залежать від його доходів. У сучасних умовах найбільшого поширення одержали такі особисті податки як податок на прибуток, прибутковий податок, податок на промисел.
Реальні податки - це податки, які передбачають оподаткування майна, виходячи з зовнішніх ознак. Платниками виступають власники цього майна незалежно від їхніх доходів. До цих податків можна віднести податок на землю, рентні платежі, податок із власників транспортних засобів, майнові податки.
В даний час прямі податки складають основу податкових систем держав із розвинутою ринковою економікою тому, що вони мають ряд переваг у порівнянні з іншими видами податків. Основні переваги прямого оподаткування складаються в наступному:
. Економічні - прямі податки дають можливість установити пряму залежність між доходами платника і його платежів у бюджет.
. Регулюючі - в країнах із розвинутою ринковою економікою пряме оподаткування є важливим фінансовим важелем регулювання економічних процесів (інвестицій, накопичення капіталу, сукупного споживання, ділової активності і т.д.).
. Соціальні - прямі податки сприяють розподілу податкового тягаря таким чином, що великі податкові витрати мають ті платники, у яких більш високі доходи. Такий принцип оподаткування більшістю економістів світу рахується найбільш справедливим.
Проте слід зазначити і недоліки прямих податків:
. Організаційні - пряма форма оподаткування потребує складного механізму стягнення податків, тому що пов'язана з достатньо складною методикою ведення бухгалтерського обліку і звітності.
Реформування податкової системи України
Становлення
нових економічних відносин в Україні відбувається в складних
політико-економічних умовах, що утворилися в результаті розпаду СРСР, порушення
міжреспубліканського поділу праці, втрати інтеграційних зв’язків, поглиблення
загальної соціально-економічної кризи. Це вимагає розробк ...
Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки
Провідне місце в системі регулювання економіки держави,
створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових
відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету.
Державний бюджет представляє собою річний план державних
видатків і джере ...