сприяння розвиткові ринку державних цінних паперів;
встановлення збалансованого механізму розмежування повноважень владних структур з управління державним боргом.
Також для вирішення проблем та вдосконалення управління державним боргом пропонується вжити наступних заходів:
переорієнтуватися на внутрішній ринок державних запозичень на період нестабільності національної валюти;
стимулювати попит на державні цінні папери на внутрішньому ринку, шляхом подальшої реалізації Концепції розвитку внутрішнього ринку державних цінних паперів України на 2009-2013 роки;
здійснювати видачу державних гарантій лише у виняткових випадках, пов’язаних із реалізацією національних інтересів;
відмовитись від залучення кредитів міжнародних організацій економічного розвитку, що супроводжуються додатковими умовами, які обмежують економічну і політичну незалежність;
зменшити граничний рівень державного боргу до 35% ВВП, що відображає рівень розвитку вітчизняних фінансових ринків і сприятиме більш відповідальному управлінню державним боргом;
заснувати Фонд управління державним боргом, який би займався операціями з мінімізації ризиків та витрат на обслуговування боргу;
прийняти Закон України «Про державний борг та гарантований державою борг», яким врегулювати процес управління державним боргом та гарантованим державою боргом;
створити Державний банк реконструкції і розвитку, який здійснюватиме управління запозиченнями, залученими на цілі розвитку;
впровадити застосування методу «цільових орієнтирів» при оцінці ефективності боргової політики.
Крім того, для удосконалення нормативно-правового забезпечення механізму управляння зовнішнім державним боргом необхідно прискорити розробку та прийняття Закону “Про зовнішній державний борг”, де необхідно чітко визначити понятійний апарат зовнішнього боргу держави; вказати механізми залучення кредитних ресурсів та обслуговування і погашення; рекомендувати інструментарій управління зовнішнім державним боргом.
Слід взяти за мету зниження розміру боргу та сплати процентів перед міжнародними офіційними кредиторами, розробивши стратегію переорієнтації на ринкові джерела запозичень із використанням широкого набору інструментів, випробуваних міжнародною практикою.
Міністерство фінансів України з метою оптимізації структури державного боргу та зменшення видатків на його обслуговування повинно проводити активну політику управління державним боргом: здійснювати операції дострокового викупу, запровадити практику використання деривативів при емісії боргових зобов’язань, використовувати інструменти хеджування та сек’юритизації боргу. Функції управління поточним держборгом має здійснювати уповноважений державний банк-агент, в ролі якого може виступити «Укрексімбанк». Уряд повинен послідовно вживати заходів щодо підвищення суверенного кредитного рейтингу України.[24]
Державні запозичення, як внутрішні, так і зовнішні, здатні позитивно вплинути на всю економіку країни, тільки якщо вони спрямовані на вирішення стратегічних завдань радикального підвищення ефективності використання інтелектуального і кадрового потенціалу України на шляху переходу від сировинного до наукоємного енергозберігаючого інноваційного розвитку. Підвищенню спрямованості боргової політики України на завдання економічного розвитку сприятиме інституційне розмежування запозичень, отримуваних з метою обслуговування та погашення держборгу, та запозичень на цілі розвитку шляхом виведення бюджетних видатків розвитку в окремий розділ бюджету, виконання якого перебуватиме в компетенції Державного Банку реконструкції і розвитку. Таким чином, оптимізація боргової політики України потребує розробки та впровадження цілісної стратегії, яка поєднуватиме завдання удосконалення нормативно-правового та інституційного забезпечення боргової політики, коротко- та середньострокові орієнтири управління державним боргом, інструменти радикального підвищення ефективності інвестиційної складової бюджетних видатків та стратегічні завдання переорієнтації боргової політики, зменшення боргового тягаря та розвитку альтернативних, непозичкових інструментів фінансування бюджетних видатків.
Комплексний підхід до розробки стратегії управління державним боргом повинен ґрунтуватись на змiцненнi координації боргової політики з бюджетно-фінансовою та грошово-кредитною політиками, метою чого є підвищення ефективності управління активами та пасивами держави. При цьому значна увага має бути приділена розвитку та постійному вдосконаленню питання управління ризиками спроможності держави виконувати свої боргові зобов’язання (ризики платоспроможності) та удосконаленню механiзмiв визначення реалiзацii боргової політики.
Засади та механізм функціонування системи державного фінансового моніторингу
державний фінансовий моніторинг законодавство
Україна - ще молода держава, капіталістичні відносини, в яких розвивалися
країни іншого світу є новими для сприйняття більшості населення. Тому, ще не
позбавившись негативних явищ соціалістичного суспільного ладу, наше
суспільство, разом із ...
Бюджетна політика України стан та перспективи
Зі становленням України незалежною країною однією з
першочергових завдань постало вирішення проблеми формування ефективної
державної бюджетної політики і особливо правильного вибору в її складі
пріоритетів соціально-економічного розвитку. За часи незалежності України
вироблено певні орга ...