Закордонний досвід розвитку кредитних спілок

В кожній країні фінансово-кредитні кооперативи мають свої особливості, які залежать від рівня соціально-економічного розвитку і специфіки національного законодавства [13]. В одних країнах - це невеликі установи, що надають обмежений набір фінансових послуг, в інших - це потужні фінансово - кредитні організації, що досягли рівня банків і надають своїм членам майже повний набір банківських послуг, в третіх - знаходяться десь посередині і займають проміжне місце між банком та іншими фінансовими установами. В окремих країнах одночасно існує декілька різновидів кредитних кооперативів - від самих простих, до досить розвинутих фінансових інституцій. В більшості країнах кредитні кооперативи надають лише фінансові послуги, але в окремих державах - можуть додатково здійснювати й товарні операції чи бути універсальними кооперативами з фінансово-кредитними функціями. Все залежить від рівня розвитку фінансової системи країни, традиції національного кооперативного руху і особливостей національного законодавства.

Кооперативна ідея фінансової самодопомоги населення виникла в 50-х роках ХІХ сторіччя в Німеччині [20]. Видатний німецький діяч Герман Шульце-Деліч та Фрідріх Райфайзен майже одночасно, незалежно один від одного запропонували два принципово різних підходи щодо організації кооперативного кредитування: перший - для міського населення другий - для сільського. Відповідно, виникло й два типи кредитних кооперативів: кредитні товариства( їх ще часто називають „сільські каси”) Райфайзена та ощадно-позичкові товариства (їх ще називають „народні банки”) Шульце-Деліча. Кожна з цих моделей була пристосована до певного соціального середовища і в подальшому лягла в основу принципів діяльності кредитних спілок та кооперативів багатьох країн світу.

Діяльність кредитних кооперативних товариств Райфайзена базувалась на наступних принципах [9]:

Формування початкового позикового капіталу товариства за рахунок кредиту, отриманого під солідарну відповідальність членів. На основі принципу необмеженої відповідальності членів, товариство отримувало довготермінові кредит, який використовувався як початковий позиковий капітал. Тому товариства Райфайзена не потребує внесення великих пайових членських внесків для організації своєї діяльності, що давало можливість навіть найбіднішим селянам ставати членами цих кооперативних організацій. За рахунок отриманих в процесі діяльності відсотків товариство сплачувало відсотки за користування банківським кредитом, а також поступово формувало власний резервний капітал, який належав товариству і в подальшому використовувався як позиковий фонд. З часом, позиковий фонд товариства поповнювався депозитними внесками членів.

Надання кредитів тільки на виробничі потреби. Кредитне товариство прагнуло, перш за все, допомогти селянину заробити гроші і цим покращити рівень його життя. Тому товариство видавало позики лише на виробничу діяльність, в результаті якої господарство позичальника мало б отримати прибуток та розрахуватись із товариством за взятий кредит (сплатити основну суму та відсотки). Цей принцип був викликаний також необхідністю сплачувати відсотки за отриманий банківський кредит та нарахувати їх на залучені у товариство ощадні вклади.

Створення товариства на базі певної спільноти людей (село, церковний прихід, тощо) та надання кредитів тільки своїм членам. Цей принцип необхідний тому, що члени товариства несли солідарну відповідальність за його боргами. Тому вони мали добре знати один одного, а правління товариства повинно було мати можливість стежити за змінами у фінансово-майновому стані господарств членів товариства та цільовим використанням кредиту. Локалізація діяльності товариства забезпечувала його стабільність, але одночасно обмежувала можливість зростання, що призводило до зниження ефективності. Тому Райфайзен вважав необхідним створення спілок (об’єднань) кредитних товариств різних рівнів (районних, обласних, центральних), через які б здійснювався перерозподіл вільних фінансових ресурсів товариств і які б надавали товариствам інші необхідні послуги.

Робота членів Правління товариства на громадських засадах. Цей принцип був викликаний потенційно невеликими розмірами кредитних товариств та бажанням зменшити витрати на їх діяльність. Робота в виборних органах управління вважалась почесним обов’язком і, як правило, не займала багато часу. Тому членам органів управління ця робота не оплачувалась, а лише компенсувались фактично понесені витрати, пов’язані з виконанням обов’язків (поїздки у справах товариства тощо).

Читайте більше

Міжбюджетні трансферти України
Однією з важливих передумов забезпечення комплексного розвитку бюджетної системи є формування дієвого фінансового механізму регулювання міжбюджетних відносин. Історично склалося, що рівень економічного розвитку областей, міст обласного значення та районів є різним. Для економічног ...

Організація діяльності Центральної районної поліклініки Деснянського району
фінансування облік поліклініка Інформація про діяльність підприємства необхідна - працівнику, засновнику(учаснику) підприємства, представникам контролюючих органів, і, врешті, просто жителям району, в даному випадку Деснянського, де функціонує центральна поліклініка. Кожному важливо, ...