Методи підвищення ефективності системи бюджетного регулювання в Україні

У системі бюджетного регулювання України окреслилась чітка проблематика. По - перше, значний дефіцит бюджету за останні п’ять років. По - друге, недосконала система планування й виконання дохідної й видаткової частини бюджету. По - третє, непропорційний і необґрунтований розподіл міжбюджетних трансфертів. По - четверте, високий рівень тінізації економіки. По - п’яте, недосконала податкова система. По - шосте, прогалини в законодавчій базі та відсутність життєво необхідних законів для регулювання бюджетної сфери. По - сьоме, наявність політичного лобіювання при проектуванні бюджетів, які насамперед враховують інтереси фінансово-промислових груп замість потреб економіки.

Для вдосконалення бюджетного регулювання в розвинених країнах розроблена система програмно-цільового бюджетування. Саме програмно - цільовий метод є інструментом, який дає змогу ефективніше і прозоріше використовувати бюджетні кошти. Основною ідеєю методу є те, що всі вкладені фінансові ресурси мають працювати на результат [див. 15 <http://www.raexpert.ru/researches/regions/fin_levelling/>].

Програмний метод бюджетування використовується у більшості країн ЄС, США, Канаді, у країнах СНД - Росії, Казахстані і він довів свою ефективність на практиці.

В основу методу покладено бюджетні програми, які за Бюджетним кодексом України являють собою „систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення єдиної мети та завдань, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів відповідно до покладених на нього функцій” [2, ст. 2]. Із запровадженням методу у бюджетування з 2002 р. вдалось досягнути успіхів у розв’язанні проблем макроекономічної стабілізації, збалансування доходів і видатків бюджету та обмежити державний борг. Великою плюсом у функціонуванні програмного методу є залучення небюджетних коштів в якості державних фінансових ресурсів.

Для чіткої регламентації бюджетних програм у 2004 р. було прийнято Закон України „Про державні цільові програми”, яким було затверджено понятійний апарат відносно цього питання, класифікацію програм, методику розробки та виконання [див. 4, > ст. 1-14]. Однак закон надзвичайно розширив кількість державних органів, які мають право розробляти такі програми, внаслідок чого кількість державних програм з кожним роком зростає в геометричній прогресії. Програми можуть видавати і Верховна Рада, і Уряд, і Президент, і місцеві органи самоврядування. Так, кількість цільових програм у 2001 р. досягла 51, у 2002-му - 58, у 2003-му - 56, у 2004-му - 62, а у 2005-му їх було вже понад 300. Розроблені програми всіма гілками влади часто суперечать одна одній, а ще частіше дублюють одна одну. Постає велика проблема досягнення підвищення ефективності програм, адже вже українською традицією стало прийняття рішень по реалістичності і контрольованості цільових програм в рамках „політичної доцільності” [див. 13]. Тому для подолання цих проблем необхідно запровадити рішеннями законодавчих і виконавчих органів чітку регламентацію стосовно впровадження й виконання цільових програм (наприклад, шляхом внесення змін у вищезгаданий закон).

Вдосконалення програмного методу у бюджетування в Україні дозволить розв’язати такі проблеми: вдосконалить систему бюджетування на стадії планування; підвищить ефективність використання бюджетних коштів; заповнить прогалини у недосконалій законодавчій базі; шляхом затвердження пріоритетних напрямків розвитку регіонів вдосконалить систему міжбюджетних відносин; шляхом розробки й впровадження програм і вдосконалення податкової системи сприятиме виведенню з тіні економіки.

Великою проблемою бюджетування в Україні залишається наявність дефіциту бюджету. Причинами цього явища є: недостатній рівень ефективності виробництва; розрив і мала ефективність економічних зв’язків; значне зростання і нераціональна структура бюджетних видатків; неефективність бюджетного механізму; недостатній рівень бюджетних доходів; постійна зміна фінансово-нормативної бази. Теоретично можна виділити три основні методи подолання бюджетного дефіциту: 1) збільшення дохідної частини бюджету; 2) скорочення видаткової частини; 3) скорочення дефіциту шляхом здійснення зовнішніх і внутрішніх позик [див. 12].

Україні слід комплексно застосовувати кожен із цих методів, зокрема: значною мірою слід збільшити дохідну частину бюджету шляхом проведення реформування податкової системи методами споживчого оподаткування та посиленню ролі прямого оподаткування, оптимізації приватизаційної політики шляхом розробки й впровадженню приватизаційних програм, а також відмовою від приватизації стратегічно важливих об’єктів для країни; необхідно значно скоротити видаткову частину шляхом скорочення управлінських видатків і видатків на оборону методами скороченнями кількості державних установ, які, на мій погляд, часто дублюють функції одна одної, в сфері оборони слід шляхом встановлення оптимальної кількості військовослужбовців і скорочення закупівлі військової техніки скоротити видатки, також слід скоротити дотації і субвенції державним підприємствам і місцевим бюджетам.

Читайте більше

Міжбюджетні трансферти України
Однією з важливих передумов забезпечення комплексного розвитку бюджетної системи є формування дієвого фінансового механізму регулювання міжбюджетних відносин. Історично склалося, що рівень економічного розвитку областей, міст обласного значення та районів є різним. Для економічног ...

Планування бюджету фірми й операційний аналіз її діяльності
Фінансовий менеджмент - це наука управління фінансами підприємства, направлена на досягнення його стратегічних і тактичних цілей. Останні ж є індивідуальними для кожного суб’єкта, що господарює. Новий складний етап формування ринкової економіки в нашій країні породив потребу у досліджені ...