Впливаючи на економічну ефективність виробництва, податки тим самим призводять до зміни його обсягів (згортання чи розгортання). Існуючи задля отримання прибутків, виробництво дуже чутливо реагує на їхнє скорочення, особливо через оподаткування. Така залежність між економічною ефективністю підприємств, обсягами виробництва та рівнем оподаткування дає можливість державі регулювати виробництво через свою податкову систему. Цей факт також означає, що при побудові податкової системи слід звернути увагу на те, в якому співвідношенні вона знаходиться з виробництвом.
В другому розділі період 1991 - 1997 р.р. в Україні характеризується як період пошуку шляхів оптимізації податкової політики держави. Основним його недоліком є те, що при проведенні будь-яких змін жодного разу поки що не були послідовно враховані принципи оподаткування, сформульовані ще А. Смітом. А їх дотримання є нагальною необхідністю, і особливо у сучасних умовах. Вони відображають тенденції сучасної податкової політики, продиктовані логікою розвитку економічного і суспільного життя, інтересами фіску, держави взагалі. У дисертації проведено теоретичний аналіз відповідності цим принципам української системи оподаткування.
Принцип перший. Його сутність полягає в тому, що податки повинні рівномірно розподілятись в залежності від розміру доходів.
Всі джерела доходів можна розділити на три основні групи: земельна рента; прибуток на капітал; заробітна плата.
До основних податків, якими в Україні оподатковуються доходи, отримані з названих джерел, відносяться (по групах відповідно): плата за землю; податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян (в частині оподаткування підприємців-фізичних осіб); прибутковий податок з громадян.
Крім того, всі три групи доходів як об’єкти споживання оподатковуються непрямими податками (ПДВ, акцизний збір, мито).
Законом, що діяв в Україні до 1. 01. 1997 р., плата за землю встановлювалась за одиницю площі в залежності від родючості ґрунту та місця знаходження ділянки. У зв’язку з цим виникає декілька питань.
По-перше, законом була визначена диференціація ставок плати за землі сільськогосподарського призначення тільки по областях. Далі, згідно з прийнятим механізмом, обласні Ради диференціюють ставки за групами ґрунтів. При цьому абсолютно не враховувалось місце знаходження ділянки відносно ринків збуту продукції (а саме - віддаленість від великих міст). Диференційна рента першого порядку у господарств, що знаходяться у безпосередній близькості від обласних центрів, значно вища за те саме джерело доходів господарств, віддалених від названих населених пунктів. Ця різниця повинна долатися податковими методами. Для нашої країни в момент, коли для сільськогосподарських виробників гостро постало питання накопичення капіталу, така нерівність у розмірах ренти має велике значення. В майбутньому, в умовах посилення ринкової конкуренції, вона неодмінно виявить себе. З переходом до обчислення плати за землю в залежності від її грошової оцінки цей недолік можна подолати, але якщо оцінка буде враховувати місце знаходження ділянки повною мірою. Поки що цього сказати не можна. По-друге, ставки плати за землю несільськогосподарського призначення відносно ділянок, розміщених у межах населених пунктів, диференціювались в залежності від кількості населення. Але за чисельності жителів в 1 тисячу чи 2-3 мільйони чоловік вони різняться всього у 3 рази, тоді як рента, що отримується від цих земель, відрізняється у десятки разів. Все це свідчить про нерівномірний розподіл податків при оподаткуванні земельної ренти. До речі, останню ваду не подолано і в новій редакції Закону, введеного в дію з 1. 01. 1997 р. (стаття 7 - відносно земель, грошову оцінку яких не встановлено).
Прибуток на капітал у нас також оподатковується нерівномірно. Будь-яка підприємницька діяльність (як з реєстрацією юридичної особи, так і без неї) потребує капіталовкладень. А прибуток, отриманий від них, оподатковується за різними ставками. У країнах з розвиненою економікою саме так воно і є. Але слід пам’ятати, що для наших громадян зараз відбувається етап акумуляції капіталу для подальшого інвестування (його можна назвати первинним накопиченням). Від його результатів буде залежати подальший стан нашої економічної системи. Тому нам слід створити найбільш сприятливі умови для первинного накопичення.
Але, у разі реєстрації юридичної особи ставка податку на прибуток становить 30 відсотків, а підприємці - фізичні особи сплачують прибутковий податок за прогресивною шкалою, і його розмір може досягти 40 відсотків. Це створює труднощі при накопиченні капіталу, необхідного для реєстрації юридичної особи у майбутньому з метою організації серйозного виробництва, а значить, штовхає платників до приховування оподатковуваних доходів.
Податкова система України та її розвиток в сучасних умовах
Актуальність. Ідеальна податкова система не функціонує
в жодній країні світу. Сучасна податкова система України зберігає низку
суттєвих недоліків, які є системними. По-перше, витрати платників на виконання
вимог податкового законодавства лишаються надмірно високими.
По-друге, відсутніс ...
Оподаткування доходів громадян
В умовах ринкової економіки важливим питанням, пов`язаним із
ефективністю виробництва і загальним економічним розвитком країни є правильна
побудова і організація податкових відносин господарюючих суб`єктів і громадян з
державою.
Податки повинні стати суттєвим важелем державного регулюв ...