Проблема розвитку Національної депозитарної системи України (НДСУ) набула значної актуальності у сучасний період. Зміст проблеми міститься у необхідності системної розбудови функціональних елементів НДСУ на основі сучасних інформаційних та фінансових технологій, спроможних забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами та похідними цінними паперами (деривативами) в умовах інтеграції та глобалізації ринків цінних паперів.
Залучення та обіг капіталу в ринкових умовах здійснюються завдяки інститутам інфраструктури фінансового ринку, на які покладено забезпечення функціонального та технологічного зв’язку між інвесторами й емітентами. Технологічна відокремленість складових Національної депозитарної системи створює труднощі як для інвесторів і професійних учасників ринку, так і для держави в цілому. Цілісності системи перешкоджає існування особливостей у веденні обліку окремих видів цінних паперів. Паралельне існування окремих систем депозитарного обліку державних та корпоративних цінних паперів призводить до збільшення організаційних, технологічних і грошових витрат професійних учасників ринку та власників цінних паперів, посилення ризиків у функціонуванні системи. Проблеми подвійного ведення реєстрів власників іменних цінних паперів набули системного характеру. Це, у свою чергу, віддаляє подальший розвиток фондового ринку від міжнародних стандартів та сприяє ще більшому загостренню нормативних суперечностей на ринку цінних паперів і призводить до порушен ня чинного законодавства України щодо прав інвесторів. Відсутність єдиного інформаційного простору Національної депозитарної системи знижує прозорість ринку та його привабливість для потенційних іноземних і вітчизняних інвесторів, оскільки не забезпечується прямий доступ до своєчасної та повної інформації щодо об’єктів інвестування і поточної ситуації на ринку, знижується достовірність національних індексів ринкової активності та нівелюється можли вість визначення відповідних кредитних рейтингів. Виходячи з аналізу стану функціонування Національної депозитарної системи, основні проблеми її розвитку можна згрупувати так:
- загальні проблеми;
проблеми функціонування системи обліку прав власності;
проблеми системи укладення та виконання договорів щодо цінних паперів;
проблеми встановлення міжнародних депозитарних зв’язків.
У світовій практиці функціонування ринків капіталу ключовим інститутом депозитарної системи є центральний депозитарій країни. За рекомендаціями "Групи 30" центральні депозитарі ї цінних паперів (CSD) необхідно було створити ще в 1992 році в усіх країнах .
Однак обмеження функцій Національного депозитарію, низька якість функціонування системи обліку прав власності та біржових ринків, організаційна і технологічна неузгодженість діяльності учасників Національної депозитарної системи не дає можливості забезпечити належні гарантії захисту прав інвесторів, а виділення обігу державних цінни х паперів в окремий сегмент ринку гальмує процес завершення формування цієї системи. Постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2004 р. № 1707 була затверджена Державна програма розвитку Національної депозитарної системи (НДСУ), реалізація якої була покладена на Національний депозитарій України. Програма спрямована на створення сучасної Національної депозитарної системи, здатної забезпечити обслуговування операцій з цінними паперами в умовах інтеграції й глобалізації ринків цінних паперів, як на національному, так і на міжнародному рівні. Очікуваними результатами виконання Програми мають стати:
Особливості формування власного капіталу акціонерними товариствами
Одним
із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом
або спеціальними підрозділами суб’єкта підприємництва, є аналіз формування
власного капіталу та ефективність його використання як головне джерело
фінансування його діяльності. Саме на основі результатів ...
Фактори, що впливають на рівень фінансової стійкості підприємства
На фінансову стійкість підприємства впливає ціла низка чинників. З метою
управління окремими з них, посилення чи послаблення їх впливу на фінансову
стійкість підприємства їх можна об’єднати в групи залежно від рівня виникнення
та ступеня значущості (рис. 1.1) [14].
Рисунок 1.1 - Види ф ...