Класифікація податків і зборів в Україні

Усю сукупність обов’язкових платежів податкового характеру можна класифікувати за кількома підставами. Виділимо найбільш важливі з них.

. Залежно від компетенції органу, що вводить дію податкового платежу на відповідній території:

а) загальнодержавні - податки і збори, що їх встановлює Верховна Рада України, що вводяться в дію винятково законами України і діють на всій території України;

б) місцеві - податки та збори, перелік яких встановлює Верховна Рада України, вводять у дію місцеві органи самоврядування і які діють на території окремих регіонів України.

. Залежно від каналу надходження. Відповідно до бюджетної системи України податкові платежі надходять до бюджетів різних рівнів, на підставі чого податкові платежі можна розділити на закріплені та регульовані.

Закріплені податки безпосередньо і повністю надходять до конкретного бюджету чи позабюджетного фонду. Серед закріплених податків виділяють податки, що надходять до державного бюджету, місцевого бюджету, позабюджетного фонду. Регулюючі (різнорівневі) податки надходять одночасно до бюджетів різних рівнів у пропорціях відповідно до бюджетного законодавства. Суми відрахувань по таких податках, зараховані безпосередньо до державного бюджету і бюджетів інших рівнів, визначаються при затвердженні кожного бюджету.

Можна дещо деталізувати цю групу податків, диференціювавши їх на такі:

а) державні - податки, що повністю надходять до державного бюджету;

б) місцеві - податки, що повністю надходять до місцевих бюджетів;

в) пропорційні - податки, що розподіляються між державним і місцевим бюджетами у певній пропорції;

г) позабюджетні - податки, що надходять до певних фондів (у деяких випадках, щоправда, вони повинні все-таки пройти через бюджет).

. Залежно від платника:. податки з юридичних осіб (податок на прибуток і т. ін.);

Б. податки з фізичних осіб (прибутковий податок, податок на промисел і т. ін.);

B. змішані - податки, що допускають як платника і юридичних, і фізичних осіб (податок з власників транспортних засобів, земельні податки і т. ін.). При цьому змішані податки можна розділити на:

а) податки, що визначаються наявністю певних матеріальних благ (транспортні засоби, ділянка землі);

б) податки, що визначаються діяльністю платників (податок на додану вартість, акцизний збір).

. Залежно від форми оподаткування:

А. Прямі (прибутково-майнові) - податки, що стягуються в процесі придбання та акумуляції матеріальних благ, визначаються розміром об’єкта обкладання, включаються в ціну товару і сплачуються виробником або власником. Прямі податки, у свою чергу, розділяються на:

а) особисті - податки, що сплачуються платником податків за рахунок і залежно від отриманого ним доходу (прибутку) і з урахуванням його платоспроможності;

б) реальні (англ. rеаl - майно) - податки, що сплачуються з майна, в основі яких лежить не реальний, а передбачуваний середній доход.

Б. Непрямі (на споживання) - податки, що стягуються у процесі витрати матеріальних благ, визначаються розміром споживання, включаються у вигляді надбавки до ціни реалізації товару і сплачуються споживачем. При непрямому оподаткуванні формальним платником є продавець товару (робіт, послуг), що виступає посередником між державою і споживачем товару (робіт, послуг). Споживач товару (робіт, послуг) є платником реальним. Саме критерій збігу юридичного і фактичного платника є одним з основних при розмежуванні податків на прямі й непрямі. При прямому оподаткуванні - юридичний і фактичний платники збігаються, при непрямому - ні.

. Залежно від способу стягнення:

А. Часткові (кількісні) - розмір податку встановлюють для кожного платника окремо, з урахуванням його майнового стану і можливості сплати. Загальна величина податку формується як сума платежів окремих платників.

Б. Розкладкові (репартіаційні) - податки, що нараховуються на цілу корпорацію платників, що самостійно здійснюють між собою остаточний розподіл податкового тягаря. Історично це перша форма стягнення податків, що проходила кілька етапів: перший - установлення загальної суми потреби держави в доходах; другий - розподіл цієї суми між територіальними одиницями; третій - розподіл її між платниками. Сьогодні застосовують на місцевому рівні. У Росії в 1885 році було встановлено додатковий розкладковий збір, стягнутий із промислових і торгових підприємств. Загальну його суму законодавчо визначали по губерніях, у губерніях - по повітах, де вже згідно з прибутковістю розподіляли між торговими і промисловими підприємствами.

Читайте більше

Оцінка фінансового стану підприємства ВАТ М’ясокомбінат Ятрань за даними фінансової звітності
В умовах невизначеності та нестабільності економічних умов господарювання прогнозування фінансового стану за допомогою фінансових показників не дає в повному обсязі інформацію щодо перспектив фінансового розвитку підприємства. За таких обставин виникає необхідність застосування механізму ...

Інвестиційна діяльність страхових компаній
Страхування є об’єктивно необхідною складовою частиною економічної системи держави . В умовах розвинутих товарно-грошових відносин , що властиві сучасному процесу суспільного виробництва , страхове покриття по визначеним ризикам , що надається страховиком страхувальнику у грошовій фор ...