За своїм юридичним статусом інституційні інвестори можуть бути розподілені на ті, які створені у вигляді юридичної особи і ті, які існують як фонди грошових коштів. Даний момент дуже важливий з точки зору необхідності залучення професійних учасників ринку, які будуть здійснювати управління активами. Тому пайові інвестиційні фонди, а також недержавні пенсійні фонди хоча і залучають грошові кошти, але управління ними буде покладено на компанію з управління активами (або інших суб’єктів, які мають на це право згідно з діючими законодавчо-нормативними актами).
Як все зазначалось вище (табл. 1), на діяльність інституційних інвесторів можуть накладатись обмеження, які стосуються напрямів інвестування грошових коштів, у тому числі на обсяги їх вкладень в ті чи інші види активів. Тому самі інституційні інвестори можуть бути розподілені за напрямами інвестування на ті, що інвестують переважно в цінні папери з обмеженнями (ІСІ невенчурного типу), у цінні папери та інші активи з обмеженнями (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, венчурні ІСІ), у фінансові активи без обмежень (банки). Важливим аспектом напрямів інвестування є наявність інвестиційної декларації, в якій в тому числі визначені інвестиційні активи.
Самі інвестиції можуть мати різні строки. Це обумовлюється строковістю коштів, які є розпорядженні інституційних інвесторів. Наприклад, банки і ризикові страхові компанії переважно здійснюють короткострокові вкладення, у той час як страхові компанії зі страхування життя орієнтовані на середньостроковий та довгостроковий часовий горизонт, а недержавні пенсійні фонди здійснюються інвестиції переважно в активи із тривалим строком обертання. З цим пов’язана і загальна частота прийняття управлінських рішень інституційними інвесторами при управлінні сформованими портфелями фінансових активів. Їх діяльність може бути активною, пов’язаною з постійним коригуванням складу портфелю залежно від змін у цінах активів; активно-пасивною, коли зміни портфелю відбуваються лише за умови коливань і подій, які впливають на ринкову кон’юнктуру; пасивною, коли сформований портфель майже не підлягає перегляду.
Така політика управління в більшості випадків визначається схильністю до ризиків як самих інституційних інвесторів, так і тих осіб, які передають свої кошти в управління. Тому інституційних інвесторів можна вважати консервативними, тобто не схильними до ризиків (найчастіше недержавні пенсійні фонди і страхові компанії за страхування життя); поміркованими, які формують портфелі із середнім рівнем ризику (ризикові страхові компанії, ІСІ, банки); агресивними, які схильні приймати значні ризики з метою отримання максимально можливих прибутків (ІСІ окремих видів, особливо венчурні).
Одна з ознак, яка використовується для класифікації інвесторів у цілому, може бути застосована і до інституційних інвесторів, а саме - мета інвестування. Виходячи з цього їх можна поділити на ті, цільовими орієнтирами яких є отримання прибутку, збереження реальної вартості фінансових активів, управління ними.
Залежно від місця своєї реєстрації інституційні інвестори можуть бути внутрішніми і зовнішніми, а за місцем здійснення інвестицій - глобальні, регіональні і локальні.
Ще одним поділом інституційних інвесторів можна вважати регулятор, який здійснює моніторинг за їх діяльністю. У практиці українського фінансового ринку діяльність банків регулюється Національним банком України, інститутів спільного інвестування - Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, страхових компаній і недержавних пенсійних фондів - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
Виходячи із наведених характеристик і ознак інституційних інвесторів можна здійснити їх узагальнену класифікацію, яка представлена в табл. 3.
Таблиця 3
Класифікація інституційних інвесторів (розроблена автором)
№ з/п |
Класифікаційна ознака |
Характеристика інституційного інвестора |
1 |
За характером діяльності |
- інвестиційні компанії; - інвестиційні фонди; - страхові компанії; - недержавні пенсійні фонди; - банки |
2 |
За способом залучення капіталу |
- шляхом емісії цінних паперів (ІСІ); - шляхом надання послуг (ризикові страхові компанії); - шляхом залучення коштів на контрактній основі (страхові компанії зі страхування життя, недержавні пенсійні фонди); - інші (банки) |
3 |
За суб’єктами, від яких надходять кошти |
- індивідуальні інвестори; - корпоративні інвестори |
4 |
За джерелами фінансових ресурсів |
- власні; - позикові; - залучені; - резерви |
5 |
За пріоритетністю інвестиційної діяльності |
- первинні (ІСІ); - вторинні (страхові компанії, недержавні пенсійні фонди, банки) |
6 |
За юридичним статусом |
- створені у вигляді юридичної особи; - створені у вигляді фондів грошових коштів (ПІФ) |
7 |
За строковістю вкладень |
- короткострокові; - середньострокові; - довгострокові |
8 |
За напрямами інвестування і обмеженнями |
- переважно в цінні папери з обмеженнями; - у цінні папери та інші активи з обмеженнями; - інші фінансові активи без обмежень |
9 |
За частотою прийняття управлінських рішень |
- активні; - активно-пасивні; - пасивні |
10 |
За схильністю до ризиків |
- агресивні; - помірковані; - консервативні |
11 |
За цільовим характером діяльності |
- отримання прибутку; - збереження коштів; - управління коштами |
12 |
За резидентністю |
- внутрішні (резиденти); - зовнішні (нерезиденти) |
13 |
За місцем здійснення інвестицій |
- глобальні; - регіональні; - локальні. |
14 |
За регулятором |
- регулюються Національним банком України; - регулюються Національної комісією з цінних паперів та фондового ринку; - регулюються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України |
Склад і формування бухгалтерської звітності
Програма реформування бухгалтерського
обліку в Україні передбачає збереження стабільності бухгалтерського обліку і
створення умов для еволюційного його розвитку без руйнування накопиченого
досвіду його ведення в народному господарстві. У 2000 році сталися принципові
зміни в організ ...
Грошова система України
Грошова
система України функціонує відповідно до закону про Національний банк України. Офіційною грошовою одиницею (валютою) є гривня.
Співвідношення між гривнею і золотом Законом не встановлено. Офіційний курс гривні до іноземних грошових одиниць визначається НБУ і публікується в пресі.
...