Завдяки запровадженню положень Податкового кодексу України створено надійне законодавче підґрунтя порядку адміністрування плати за землю, а це, в свою чергу, створює додаткові можливості для ефективної діяльності як платників, так і контролюючих органів.
Проте окремі питання справляння плати за землю, незважаючи на те, що існує такий оновлений порядок понад рік, і досі не врегульовані. Це стосується, зокрема, використання надходжень від плати за землю, норм її справляння без грошової оцінки землі, проведення грошової оцінки земельних ділянок сільськогосподарського призначення, податкових пільг, розмежування контрольних функцій при сплаті плати за землю та орендної плати тощо. Саме ці питання мають стати об’єктом для здійснення подальших досліджень з метою розробки науково обґрунтованої податкової стратегії держави.
Нормативно-методичне забезпечення для проведення грошової оцінки земель в Україні, яке розроблене опираючись на зарубіжний досвід в цій галузі, є таким, що відповідає сучасним вимогам. Проблема полягає в нестачі вихідної інформації, необхідної для якісного проведення земельнооціночних робіт. Варто детальніше проробити механізми залучення сучасних вихідних даних в оціночну документацію. Зокрема, розширення баз земельного, містобудівного та інших кадастрів, а також доступність їхніх даних для суб’єктів оціночної діяльності має бути пріоритетним напрямом роботи органів державної влади з питань земельних ресурсів. А суспільство має усвідомити, що землю треба використовувати не тільки як просторовий базис та засіб виробництва, а також і як спадок для наступних поколінь. Тому використання землі має бути екологічно допустимим, економічно вигідним не тільки на даний час, а й на майбутнє. Саме за цих умов ми отримаємо повноцінний ринок земель, який буде приносити користь всій державі.
При здійсненні земельної реформи дві третіх селян отримали земельні ділянки для ведення сільськогосподарського виробництва. У 62,4% усіх домогосподарств є у володінні земельні ділянки, з яких 98,7% належать сільським домогосподарствам. Проте відсутність навичок і можливостей спричинює масове передання цих земельних наділів іншим особам, що створює для перших додаткові джерела доходів у вигляді орендної плати [6].
В Україні станом на 2010р. було зареєстровано - 4 603 116 договорів оренди земельних ділянок, а загальна суму виплат становила - 5 135 719 тис. грн. Проте фактично впродовж перших десяти місяців 2010р. було виплачено - 2 747 996 тис. грн., що становить 53% від загальної суми [21]. Зазначені дані вказують на вагоме значення оренди в економіці країни, проте низький рівень фактичних виплат зумовлює неефективність ведення орендних відносин, що у свою чергу веде до ненадходження виплат в Державний бюджет України.
Дохід від надання майна в оренду або суборенду включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу. Податковим агентом платника податку - орендодавця з приводу доходу від надання в оренду земельної ділянки сільськогосподарського призначення, майнового паю є орендар. При цьому об'єкт оподаткування розраховується виходячи з розміру орендної плати, що вказана в договорі оренди, але не менше ніж мінімальна сума орендного платежу, передбачена законодавством з питань оренди землі. Податковий агент, який здійснює нарахування оподатковуваного доходу на користь платника податку, утримує податок із суми такого доходу за його рахунок, за ставкою податку, визначеною в статтею 167 Податкового Кодексу України. При оподаткуванні доходів фізичних осіб, отриманих у вигляді орендної плати, можуть застосовуватися різні ставки ПДФО - 15% або 17%. Якщо підприємство орендує об'єкт у свого працівника, то воно одночасно сплачує два види доходів - орендну плату і заробітну плату. У першу чергу оподатковують доходи, що входять до складу заробітної плати; далі формують оподатковуваний дохід у міру виникнення у платника податку кожного з видів оподатковуваного доходу [5].
Якщо орендна плата надається у грошовій формі, то податок стягується до бюджету при виплаті доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного пред’явлення розрахункового документа про переказ цього податку до бюджету.
Аналізуючи стан справ в даній сфері слід відзначити і певні недоліки. Оподаткування доходів від передання майнових чи земельних паїв в оренду передбачає покладення на орендаря функції податкового агента, тим самим обтяжуючи його. Наявність значних обсягів операцій на «тіньовому» земельному ринку, що пов’язані з відчуженням земельних угідь, нині не підлягають обліку та оподаткуванню. Як наслідок сільські бюджети, яким належать сільськогосподарські землі, що виставляються на продаж, практично нічого не отримують від здійснення земельних трансакцій. Орендна платає податком, розмір якого з гектара угідь не зазначаються ні в ПКУ, ні в інших нормативно-правових актах, а встановлюють в договорі оренди землі. Саме це, на нашу думку, і є недоліком даної податкової форми. Якщо орендодавцем є нерезидент-юридична особа, слід враховувати, чи існує угода про запобігання подвійного оподатковування між країнами. Якщо ні, то при переказі нерезидентові лізингових платежів необхідно додатково сплатити 15% податку на дохід.
Інвестиційна діяльність підприємства та її ефективність
У
сучасній Україні особливо важливого значення набуває активація інвестиційної
діяльності, оскільки без неї неможливо здійснити прогресивні зрушення в
економіці, підвищити конкурентоспроможність та загалом забезпечити сталий
соціально-економічний розвиток держави.
Проблемам
інвестиці ...
Дослідження конкурентоспроможності продовольчих товарів
На сучасному етапі під
терміном “товар” розуміють весь комплекс матеріальних та нематеріальних
властивостей, до яких належить упаковка, колір, ціна, престиж виробника та
роздрібного торгівця, тобто все те, на що звертає увагу покупець, шукаючи товар
для задоволення власних потреб і бажан ...