Шляхи вирівнювання доходів місцевих бюджетів

Обсяг міжбюджетних трансферів визначається на основі формульного розрахунку, окремі складові якого не мають сталої методики визначення, щорічно коригуються залежно від граничних показників зведеного бюджету, що в результаті формалізує процедуру фінансового вирівнювання, істотно послаблюючи її ефективність.

Механізм організації міжбюджетних відносин практично в усіх країнах світу не сьогоднішній день ґрунтується на засадах бюджетного регулювання. При цьому за основу беруться різні критерії, однак спільним для всіх держав є чисельність населення і податкоспроможність територіального колективу (табл. 3.2) [50, ст. 90-92].

Таблиця 3.2. Критерії фінансового вирівнювання у зарубіжних країнах

У науковій літературі описується коефіцієнтний аналіз ефективності політики горизонтального бюджетного вирівнювання, який базується на вихідних даних фінансового потенціалу території. Розроблена оціночна модель включає чотири основних етапи:

1. визначення коефіцієнта Джині, що характеризує рівень доходів місцевого бюджету на одну особу наявного населення (Кд);

2. розрахунок коефіцієнта Джині, який відображає суму видатків місцевого бюджету на одного жителя територіального колективу (Кв);

. порівняння отриманих значень коефіцієнтів (Кд-в = Кд - Кв);

. оцінка ефективності політики горизонтального вирівнювання на основі коефіцієнта ефективності трансфертів (Ке):

,

де В - валова додана вартість у розрахунку на одного життя.

Остаточне збалансування бюджетів одного рівня, яке неможливо провести лише розмежуванням їхніх доходів і видатків, досягається за допомогою перерозподільних процесів в межах бюджетної системи.

Перерозподіл бюджетних ресурсів через державний бюджет України відображений на рис. 3.2.

Рис. 3.2 Перерозподіл бюджетних ресурсів

Недостатня ефективність горизонтального бюджетного регулювання є закономірним явищем, оскільки неможливо повною мірою врахувати всі без виключення фінансово-господарські інтереси територіальних колективів - суб’єктів бюджетного перерозподілу. Водночас, на наш погляд, ефективна політика фінансового вирівнювання має враховувати наступні об’єктивні його передумови.

По-перше, перерозподіл бюджетних потоків є обмеженим з огляду на негативний вплив на обсяги економічного зростання. Податки і трансфертна політика дестимулюють підвищення доходів і платниками податків, і розпорядниками трансфертів. Із збільшенням податків, що використовуються на фінансування трансфертів, платники податків втрачають будь-яке бажання працювати та заробляти і, навпаки, створюються стимули вкладати кошти у менш ефективні, але неоподатковувані види діяльності. Це слугує поштовхом до бартеризації та тінізації економіки. Крім того, знижуються стимули до заробляння грошей і в отримувача трансферту, оскільки його розмір зменшується із зростанням доходів. Отже, ні платники податків, ні отримувачі трансфертів в окресленій ситуації не працюватимуть належним чином і не зароблятимуть стільки, скільки могли б за відсутності трансфертних програм. Всі зазначені чинники стримують у підсумку економічне зростання й ведуть до падіння добробуту і тих, кому трансферти призначені, й усіх інших економічних агентів.

Читайте більше

Оцінка фінансової стійкості та стабільності підприємства
Актуальність теми. Фінансова стійкість та ліквідність підприємства є невід’ємними поняттями ринкової економіки. Кожен суб’єкт господарювання прагне підтримувати стійкий фінансовий стан, абсолютну ліквідність та платоспроможність. Головною проблемою ефективного функціонування підприємств ...

Податкова політика України
Проведення ринкових реформ значною мірою залежить від стану фінансів держави та її бюджету, через який держава акумулює кошти для фінансування пріоритетних напрямів розвитку економіки, соціальної сфери, культури тощо. Бюджетні відносини потребують державного регулювання, яке досягаєть ...