Формування державного бюджету США

Державні фінанси США складаються з федерального бюджету; бюджетів 50 штатів; бюджетів місцевих органів влади. Стрижневе місце в цій системі займають федеральні фінанси, на які доводиться близько 60% державного бюджету США [9].

У функції федерального бюджету, окрім макрорегулювання через сукупний попит національної економіки, входять фінансування національної оборони, зовнішньоекономічної діяльності, фундаментальних наукових досліджень, державних управлінських витрат. Іншими словами, фінансування ключових, з погляду уряду, національних пріоритетів. Менш важливі, "другорядні" функції (перш за все, фінансування соціально-економічної інфраструктури) входять переважно в компетенцію штатних і місцевих фінансів (поліція, пожежна охорона, будівництво і експлуатація доріг, системи комунального господарства, переважна частина державних установ освіти і охорони здоров'я, приблизно половина загальнодержавного житлового будівництва).

Починаючи з 1969 р., організація бюджету ґрунтується на концепції "єдиного", або уніфікованого федерального бюджету, в якому представлені всі платежі і доходи центральної влади. Уніфікований бюджет об'єднує в собі два існуючі види фондів федеральні і довірчі фонди (траст-фонди). І ті, і інші існують самостійно і структурно представляють різнорідні компоненти бюджету. Федеральні фонди - це самостійний урядовий бюджет, який має свою національну податкову базу і формально не пов'язаний з якими-небудь програмами витрат. Він може обслуговувати будь-які національні цілі на розсуд президента і Конгресу. Основна частка ресурсів федеральних фондів (приблизно 60%) направлена на фінансування військових витрат і оборонних НДДКР, платежів відсотків по федеральному боргу, зовнішньоекономічній діяльності і на утримання державного апарату. Останні йдуть на покриття витрат окремих галузей економіки (включаючи енергетику і транспорт) і на соціальні програми допомоги бідним. Варто зазначити, що федеральні фонди (їх джерела - це федеральні прибуткові податки з населення і корпорацій, а також акцизи і митні збори) формуються незалежно від конкретних програм, які вони фінансують. Варто звернути увагу на постійне від’ємне сальдо балансу федеральних фондів. Саме це сальдо і формує дефіцит федерального бюджету США.

Довірчими фондами є цільові фонди, що самофінансуються. І за джерелами формування, і по витратах вони прив'язані до вирішення специфічних завдань, і їх кошти не можна направити на інші цілі. Більш того, навіть залишки коштів довірчих фондів не можна використовувати для поповнення федеральних фондів, а вони мають бути вкладені в державні боргові зобов'язання, тобто фактично використані для "підстраховування" державної кредитно-грошової політики. Довірчі фонди бюджету США - це насамперед фонди соціального страхування (по старості, інвалідності, у разі втрати годувальника, по медичному обслуговуванню, страхуванню по безробіттю, пенсійному забезпеченню залізничників і державних службовців, що спеціально виділяється, деякі інші) і ряд спеціальних фондів, обслуговуючих федеральну виробничу інфраструктуру: автостради, аеропорти, повітряне сполучення і так далі. Фонди соціального страхування формуються за рахунок податків по соціальному страхуванню, обов'язкових внесків із заробітної плати. Спеціальні фонди формуються за рахунок певних непрямих податків. Довірчі фонди, як правило, мають додатне сальдо. Це істотно скорочує величину дефіциту уніфікованого федерального бюджету.

Федеральний бюджет США базується на однорічній основі, а оцінки, що містяться в ній, на подальші чотири роки призначені для полегшення роботи над новим бюджетом. У процесі підготовці бюджету Конгрес безпосередньо не визначає величину федеральних бюджетних витрат для конкретного фінансового року. Щороку він затверджує бюджетні повноваження, що дають право на виділення засобів (асигнувань) на конкретні програми. Фактична величина затверджуваних витрат, передбачуваних в даному році, складається з невитрачених сум, раніше затверджених і нових, котируваних цього року бюджетних повноважень [10, с.134-140].

Читайте більше

Історичний досвід оподаткування в Україні
Становлення України як суверенної, демократичної, правової держави передбачає необхідність проведення соціально-економічних та правових реформ. У цьому контексті потребує реформування та вдосконалення існуюча податкова система України. Реформування податкової системи вимагає чіткого у ...

Методичне забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії суб'єктом підприємницької діяльності
Актуальність теми. Розвиток ринкових відносин в Україні висуває нові вимоги до якісного рівня керування підприємством, характеру розв’язуваних при цьому завдань, а також до методів їхнього рішення. Це певною мірою стосується усіх самостійно господарюючих суб’єктів. Необхідна нова концепц ...