Проблеми фінансування соціального захисту населення в Україні та шляхи їх вирішення

Також в системі соціального забезпечення є велика низка проблем наступного характеру:

низька адресність соціальних пільг

невідповідність між розмірами пільг та реальними можливостями їх забезпечити.

залишкове фінансування медичного забезпечення, що не дозволяє підтримувати систему медичного захисту на належному рівні. [див. табл. 3.1]

Отже, очевидно, що нинішня система надання пільг є неефективною та має дуже багато проблем, тому потребує реформування. Покращувати систему соціальних пільг, на мою думку, потрібно за такими основними напрямками:

- відхід від категоріального принципу, тобто переорієнтація пільг на людину, якій вони справді потрібні. Це можна реалізувати шляхом попереднього з'ясування рівня доходів адресата пільги, і якщо дохід виявляється вищім за середній, він втрачає право на користування пільгою.

Доцільно, буде також створити систему моніторингу за доходом пільговика. Хоч це і підвищить витрати на обслуговування розрахунків з пільговиками, проте ефективність системи значно підвищить, та й сума пільгових виплат знизиться, адже більшість пільговиків - це особи із доходами вище середнього;

з метою зменшення невідповідності між виплатами по соціальним пільгам та їх реальною сумою, доцільно закріпити за кожним видом пільг нормативний документ та конкретне джерело його (виду пільг) фінансування. Наприклад, це можуть бути або кошти бюджетів різних рівнів чи кошти з фондів соціального страхування.

розробка єдиного законодавчого акту, який би охоплював всю систему надання соціальних пільг. Це зробило б більш прозорою і зрозумілою процедуру надання цих пільг.

Наступне коло проблем, які привертають останнім часом багато уваги і з боку науковців, і з боку держави - це проблеми, що пов’язані із пенсійним забезпеченням українців. Так, вже зараз на одну працюючу припадає один пенсіонер, і тенденція до збільшення кількості пенсіонерів зберігатиметься. Фінансово-економічна криза поглибила проблеми із наповненням бюджету Пенсійного фонду. У 2010 році цей дефіцит склав 26,6 млрд. грн. А в 2011 році дефіцит бюджету пенсійного фонду склало30,1 млрд. грн гривень, з яких 17,7 млрд. грн. покривалися коштами державного бюджету, а 12,4 млрд. грн. - позиковими коштами [17].

Порівняно з відповідним періодом минулого року власні доходи зросли на 11 918,1 млн. грн., або на 16,3 відсотки. В той же час тільки з Державного бюджету України на фінансування пенсійних програм надійшло 53 040,6 млн. грн., що на 17 491,7 млн. грн. більше порівняно з відповідним періодом 2010 року.

За рахунок вище зазначених ресурсів забезпечено виплату пенсій та грошової допомоги з урахуванням їх підвищення понад 13,7 млн. пенсіонерів. Загальна сума видатків на пенсійні виплати та інші заплановані витрати склала 141 690,1 млн. грн., що на 19142,2 млн. грн. більше, ніж за відповідний період минулого року. Як наслідок, пенсійні виплати вже становлять біля 18 % ВВП, на них направляється понад 20 відсотків видатків державного бюджету. [див. 3, с. 84]

Наступна проблема, пов’язана із пенсійним забезпеченням, криється у солідарній пенсійній системі. Відповідно до солідарної системи пенсійного страхування держава гарантує виплату пенсії, що розраховується за формулою, яка включає кількість років стажу та розмір заробітної плати при виході на пенсію і фінансується за рахунок відрахувань із заробітної плати. Тобто, пенсію сьогоднішні пенсіонери отримують за рахунок внесків сьогоднішніх працівників. А враховуючи процеси старіння нації і той факт, що вже зараз на одного працюючого припадає один пенсіонер, бачимо, що солідарна пенсійна система втрачає свою ефективність, і потребує реформування.

Читайте більше

Облік, аналіз і аудит податку на додану вартість
Актуальність дослідження. Податок на додану вартість вважається найбільш досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у системі державних фінансів у більшості розвинених країн світу та країн з перехідною економікою. Сам факт його запровадження в Україні можна ...

Застосування акредитиву в мiжнародних формах розрахункiв
Форми безготівкових розрахунків розрізняються між собою видом застовуваних розрахуноквих документів та порядком їх обігу. На сьогоднішній день безготівкові розрахунки між господарюючими органами можуть здійснюватися в таких формах: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, ...