Розвиток корпоративного управління є одним з найбільш актуальних напрямів підвищення ефективності РЦП. До основних вад корпоративного управління належать: наявність впливу лобістських груп з боку олігархічних утворень, нерозвинена структура та непрозорість переважної більшості акціонерних товариств, відсутність документів внутрішнього корпоративного управління, акціонери(власники), не зацікавлені в застосуванні законодавчих норм з метою впливу на діяльність акціонерних товариств та формування дивідендної політики. Прийнятий Закон України “ Про акціонерні товариства’ є не досконалим та має бути вдосконаленим.
Окунєв А. визначає систему корпоративного управління як організаційну модель, яка має, з одного боку, регулювати взаємини між менеджерами компанії та її власниками (акціонерами), а з іншого - узгоджувати цілі різних зацікавлених сторін, забезпечуючи таким чином ефективне функціонування компанії. Система корпоративного управління передбачає розподіл прав і обов’язків між різними учасниками корпоративних відносин, такими, як правління, управлінський апарат, акціонери, зацікавлені групи (робітники, держава, населення) [4, с. 11].
Державне регулювання дивідендної політики корпоративних підприємств за сучасних умов є одним із найважливіших напрямів регулятивної політики держави. Поліпшити інвестиційний клімат для вітчизняних та зарубіжних інвесторів можливо лише за умов запровадження прозорих засад дивідендної політики, що також буде сприяти розвитку РЦП. Корпоративний сектор РЦП використовує акції, і дивідендна політика переважно визначає на них попит та пропозицію. До основних державних регуляторів дивідендної політики належить кредитне, податкове та інвестиційне регулювання. Можливості державного регулювання значною мірою залежать від його участі в акціонерному капіталі.
Саморегулювання учасників РЦП за сучасних умов має сприяти вирішенню широкого кола проблем, які в ринкових економіках не підлягають державному регулюванню. ДКЦПФР має провадити єдину державну політику, яка сприятиме формуванню органів саморегулювання та механізмів РЦП, а саме:
• запровадження внутрішніх вимог до торговців цінними паперами та компаній з управління активами з оцінки ризиків діяльності; надання організаціям саморегулювання важелів впливу в разі порушення торговцями та компаніями з управління активами внутрішніх вимог з оцінки ризиків діяльності;
• запровадження механізмів контролю за діяльністю торговців цінними паперами та компаній з управління активами щодо якості послуг з інвестиційного консультування;
• передача само регулятивним організаціям повноважень щодо збирання адміністративних даних професійних учасників РЦП.
• посилення ролі само регулятивних організацій професійних учасників РЦП у питаннях контролю та розкриття інформації учасниками-емітентами цінних паперів.
Хорунжий С. звертає увагу, що багаторічний пошук оптимальної для України системи регулювання індустрії цінних паперів ”методом проб і помилок” не дав очікуваного результату.
Від епізодичного державного регулювання необхідно перейти до довготривалих структурних змін з використанням методів прогнозування результатів.
Одним із ключових завдань, що сьогодні стоять перед українською державою, є встановлення розумного співвідношення між державним результатом і ринковим саморегулюванням учасників ринків цінних паперів [5, с. 65].
Облік, аналіз і аудит податку на додану вартість
Актуальність дослідження. Податок на додану вартість вважається найбільш
досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у
системі державних фінансів у більшості розвинених країн світу та країн з
перехідною економікою. Сам факт його запровадження в Україні можна ...
Фінансовий механізм зовнішньоекономічної діяльності
Фінансовий
механізм зовнішньоекономічної діяльності використовується для провадження у цій
сфері фінансової політики держави та суб’єктів господарювання . Він являє
собою сукупність способів організації фінансових відносин , що застосовуються в
цілях досягенння благоприємних умов розви ...