Податкова система України: формування та етапи розвитку

Виконання податками цієї функції пов’язане з декількома аспектами. По-перше держава має не просто отримувати до свого бюджету податки, а головне - отримувати їх постійно. Тобто податки мають надходити не у вигляді разових платежів, а пропорційно на протязі року в чітко визначені терміни, погоджені з видатками бюджету. По-друге, надходження до бюджету мають бути стабільними. Тобто має існувати гарантія того, що встановлені державою податки надходитимуть до бюджету на протязі року в повному обсязі. По-третє, розподіл податків має бути рівномірним в територіальному розрізі. В разі недотримання цього принципу виникає необхідність в значному перерозподілі грошових коштів між бюджетами різних рівнів, що зумовлює неефективність податкової та бюджетної системи.

Друга функція, притаманна податкам - регулююча. За її допомогою держава впливає на різні сторони діяльності платників, причому запроваджуючи той чи інший податок, різні рівні ставок або пільгове оподаткування вона може свідомо використовувати цю функцію для регулювання певних соціально-економічних процесів у суспільстві.

Існування у країні податкової системи завжди пов’язане з проблемою визначення термінології платежів державі, адже не всі вони називаються податками.

Плата стягується за користування ресурсами, тобто обумовлена державною власністю на ці ресурси. Її розмір залежить від розміру ресурсів, що використовуються. Прикладами можуть існувати плата за землю, плата за використання прісних водних ресурсів.

Відрахування і внески - передбачають цільове призначення платежів, тобто їх використання на конкретні цілі, яке випливає з назви платежу. При цьому цільове призначення може бути повним, або частковим. Прикладами платежів з повним цільовим призначенням можуть слугувати внески до загальнодержавних фондів: Пенсійного фонду, фонду соціального страхування. Часткове цільове призначення означає, що фінансування з бюджету заходів, на які спрямовано внески, може бути як більшим, так і меншим від суми надходжень. Прикладом можуть бути внески на геологорозвідувальні роботи.

Податки встановлюються для фінансового забезпечення виконання державою своїх функцій: оборони, управління, забезпечення соціального захисту громадян. Податкам присутні обов’язкові ознаки: без еквівалентність, відсутність цільового використання, законодавча регламентація.

Справляння будь-якого податку пов’язане з виділенням таких його елементів:

Суб’єкт - юридична або фізична особа, яка фактично сплачує податок. Вибір суб’єкта пов’язаний із зручністю, спрощенням та здешевленням стягнення податку, зменшенням можливостей ухилення від сплати податку. Слід пам’ятати, що насправді суб’єкт тільки перераховує податок до бюджету, а реальним платником податків завжди є споживач.

Об’єкт вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Об’єкт завжди має безпосередньо відноситись до платника, піддаватись чіткому обліку, бути стабільним. Прикладами об’єктів можуть слугувати доход, прибуток, земельна ділянка, обсяг забраної води, транспортний засіб та інше.

Одиниця оподаткування - це одиниця виміру об’єкта оподаткування. Вимір може бути фізичним (гектари, кінські сили, сантиметри кубічні), або грошовим. Фізичний вимір завжди більш точний. Грошовий - може залишатись незмінним тільки на протязі певного часу, тому, якщо є можливість встановити фізичний вимір об’єкта оподаткування, то його й обирають.

Джерело сплати податку - це доход платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути пов’язане з об’єктом оподаткування (оподатковується доход або майно, яке приносить доход), або не мати до нього ніякого відношення (податки на майно та землю, що перебувають в особистому користуванні).

Податкова ставка - це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткування. Податкові ставки бувають універсальні (тобто однакові для всіх платників), або диференційовані. За побудовою податкові ставки поділяються на:

1. Тверді - встановлюються в грошовому виразі на одиницю оподаткування в натуральному обчисленні.

· фіксовані - встановлені в конкретних сумах;

· відносні - визначені у відсотках до певної суми (мінімальної заробітної плати).

2. Процентні ставки встановлюються до об’єкта, що має грошовий вимір.

· пропорційні - це єдині ставки, що не залежать від розміру об’єкта оподаткування;

· прогресивні - це ставки розмір яких збільшується в міру зростання об’єкту оподаткування;

· регресивні ставки зменшуються у міру збільшення об’єкта оподаткування.

Податкова квота - це частка податку в доході платника, яка характеризує рівень оподаткування. Вона може бути виражена відносно, або в абсолютному розмірі.

Читайте більше

Діагностика фінансового стану підприємства
Моя курсова робота на тему “Діагностика фінансового стану підприємства”. Планується розглянути фінансовий стан товариства з обмеженою відповідальністю “Рако-прінт”. Обрана саме така тема тому, що взагалі всі підприємства сфери матеріального виробництва в умовах ринкової економіки здійсню ...

Фінансовий аналіз комерційного банку
Аналіз банківської діяльності є логічним продовженням банківської справи та необхідною передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. В банківській сфері аналіз відіграє особливо важливу роль, бо діяльність банку як фінансового посередника заснована на довірі, котра формується ...