Метою діяльності галузей соціальної сфери є створення духовних цінностей, соціально-культурних і побутових послуг.
Сьогодні в Україні в галузях соціальної сфери використається до 30% фондів фінансових ресурсів країни.
Джерелами фінансування соціальної сфери є:
- Державний бюджет;
- місцеві бюджети;
власні доходи установ і організацій соціальної сфери (самофінансування).
Виділення коштів з бюджету на утримання соціальної сфери здійснюється шляхом кошторисно-бюджетного фінансування.
Кошторисно-бюджетне фінансування - це метод безповоротного, безоплатного надання коштів на утримання установ, які перебувають на повнім фінансуванні з бюджету, на основі фінансових планів - кошторисів видатків.
Визначення обсягів фінансування базується на:
1) показниках, які характеризують кількісні параметри діяльності бюджетної установи (оперативно-мережні показники);
2) нормативах видатків з розрахунку на певний кількісний показник.
Оперативно - мережні показники діляться на дві групи:
а) виробничі показники, які характеризують профіль діяльності бюджетної установи (наприклад, кількість студентів у вузі);
б) загальні показники, які технічно характеризують будова бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура й ін.).
Виробничі показники діляться на:
- вихідні показники, які характеризують бюджетна установа на даний період часу;
- похідні, які визначаються по певних нормах (наприклад, кількість учнів і норма граничної наповнюваності класів).
Фінансові відносини в соціальній сфері регулюються економічними нормативами, які відображають можливості держави по задоволенню соціальних потреб відповідно до планів соціального розвитку.
Норматив - це обов'язкова норма, встановлена правовими актами вищих органів державної влади й керування й не підлягає зміні.
Такими нормативами можуть стати розміри бюджетних асигнувань на відповідний показник плану соціального розвитку (або розраховуючи на один жителя, учня, одна установа, наприклад: ставка заробітної плати, розмір стипендії, відрахування в цільові фонди).
Позначені нормативи встановлює Кабінет Міністрів України, як правило, на 5 років.
Фінансова норма - це науково обґрунтований розмір видатків фінансових ресурсів на різні види діяльності установ розраховуючи на відповідну одиницю. Ця форма реалізації економічного нормативу за рахунок бюджетних ресурсів.
Одним з важливих завдань поліпшення використання ресурсів, які виділяються на утримання соціально-культурних установ, є впровадження госпрозрахункових форм фінансування, зокрема, самофінансування.
Склад видатків і основи кошторисного фінансування на соціальну сферу включають:
· Фінансування утворення:
- Загальноосвітні школи;
Школи-інтернати:
Дитячі дошкільні установи;
Професійно-технічні училища (ПТУ);
Установи післядипломного утворення;
· Фінансування охорони здоров'я:
- Медичні установи (поліклініки, лікарні, госпіталі);
Санітарно-епідеміологічна служба;
Інші медичні установи;
· Фінансування культури:
- Театри;
Музеї;
Бібліотеки;
Клуби;
Заповідники;
· Фінансування засобів масової інформації:
- Телебачення й радіомовлення;
Преса, видавництво;
Інші;
· Фінансування фізичної культури й спорту.
Всі бюджетні організації так чи інакше связані з процесом кошторисного фінансування, що охоплює соціально-культурну сферу, науку, керування, армію. Сутність кошторисного фінансування укладається у виділенні бюджетних асигнувань на підставі спеціального розрахункового документа - кошторису. Визначення обсягів фінансування ґрунтується на :
Кошторис - це плановий документ, у якому встановлюється обсяг бюджетних асигнувань, їх постатейний і поквартальний розподіл.
Види кошторисів:
· Індивідуальна - для кожної бюджетної установи;
· Зведена - по групі однорідних установ (загальноосвітні школи, дитячі дошкільні установи й т.п.);
· На централізовані заходи, проведені відповідними органами керування;
· Загальна - обсяги фінансування для окремого органа керування (наприклад, загальний кошторис відділу утворення району включає : зведені кошториси по загальноосвітніх школах, школам-інтернатам, дитячим дошкільним закладам і на централізовані заходи).
Складання кошторису проводиться відповідно до економічної класифікації видатків:
Код А.
Поточні витрати 1000
1. Видатки на товари й послуги, 1100
У т.ч.:
· Оплата праці працівників бюджетних установ 1110
· Нарахування на заробітну плату 1120
Ціна і цінова політика планування ціни. Мета цінової політики і її роль у маркетингу
Цілеспрямована цінова політика в
маркетингу полягає в наступному: треба встановлювати на свої товари такі ціни і
так змінювати їх у залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати визначеної
долю ринку, одержати намічений об’єм прибули і т.д., тобто, по суті, вирішити
оперативні завдання ...
Історичний досвід оподаткування в Україні
Становлення
України як суверенної, демократичної, правової держави передбачає необхідність
проведення соціально-економічних та правових реформ. У цьому контексті потребує
реформування та вдосконалення існуюча податкова система України.
Реформування
податкової системи вимагає чіткого у ...