Шляхи мінімізації негативних наслідків після світової фінансової кризи

Головним питанням для уряду на сьогоднішній день повинно стати не допущення десинхронізації кризи в Україні із світовою та втягнення України в тривалий період економічної стагнації, що неможливо без створення ефективного механізму забезпечення економічної безпеки країни. Усвідомлення загроз розвитку реального сектора економіки потребує вироблення та реалізації адекватної політики щодо протидії кризі.

Для забезпечення економічної безпеки країни і зниження загроз в реальному секторі економіки в умовах кризи необхідно вирішити ряд завдань[26].:

ü підтримка ліквідності підприємств реального сектору економіки та запобігання їх масового банкрутства;

ü проведення ефективної імпортозаміщуючої промислової політики та насичення внутрішнього ринку продукцією вітчизняних товаровиробників, у першу чергу споживчого призначення;

ü проведення ефективної політики енергозбереження в усіх галузях економіки;

ü державна податкова підтримка зростання виробництва у провідних галузях економіки;

ü розробка і впровадження національної програми розвитку реального сектора виробництва.

В результаті реалізації антикризової програми спад в ІІ-ІИ кварталах 2009 року припинився і почалось повільне відновлення їх економіки.

Особливістю України було те, що урядом так і не було розроблено чіткої антикризової програми. Разом з тим Національним банком та урядом було вжито низку невідкладних антикризових заходів: Нацбанком здійснювалося рефінансування комерційних банків, проводилися валютні аукціони на умовах загальної конкуренції та доступу всіх їх учасників, урядом здійснювалася капіталізація банків на суму понад 29,3 млрд. дол. завдяки випуску внутрішніх держоблігацій.

Антикризові заходи українського регулятора важко назвати ефективними. Незважаючи на величезні обсяги рефінансування банків НБУ (у жовтні 2008 - червні 2009 рр. - понад 160 млрд. грн.) [7, с.13 ], рівень ліквідності банків суттєво не зріс. Ресурси, виділені НБУ на рефінансування банків, часто використовувались не на кредитування економіки, а на купівлю валюти та повернення іноземних боргів.

Не маючи стратегії вирішення проблем банків, НБУ вдається до таких неефективних заходів, як продовження строків проблемних кредитів, зниження вимог до них тощо.

І все ж в 2010 році ситуація в фінансовому секторі дещо поліпшилась. Поступово відновлюється довіра до банків, збільшились обсяги депозитів, зросли обсяги кредитування не фінансових корпорацій і суттєво знизились процентні ставки за кредитами (із 23,4% у січні 2009р. до 13,0% в липні 2010 р.). З початку 2010 року із відновленням попиту на продукцію українських експортерів і зростання кредитуванням реальної економіки відбувся перехід до фази пожвавлення. ВВП в 2010 р. зріс на 4,5%[7].

Проте ключові проблеми української економіки залишаються невирішеними.

Її залежність від зовнішньоекономічної кон'юнктури є дуже сильною, тому й економічне зростання носить нестійкий, пов'язаний з ризиком характер. До того ж накопичено досить значний корпоративний і державний зовнішній борг, який необхідно обслуговувати. А це обмежує можливості економічного зростання. За існуючих темпів економічного зростання на докризовий рівень ВВП 2003 р. українська економіка зможе вийти в другій половині 2013 року, а на рівень 1990 р. - лише в 2020 р.

Тому дуже важливим є прискорення економічного зростання і забезпечення його стійкості на основі технологічної модернізації, розвитку постіндустріального сектору V і VI технологічного укладів, державного стимулювання інвестиційної діяльності, повнішого фінансування освіти і науки, диверсифікації структури експорту в напрямку готової високотехнологічної продукції, завершення реформування економіки.

Висновки

Економічна криза стала досить важливою проблемою сучасного світу. Світова економіка розплачується за гонитву споживчих апетитів, якою “заразилися” в останні десятиліття майже усі суспільства і держави світу. Між тим ресурси економічного зростання на цьому етапі індустріального розвитку вичерпано. Фінансова криза оголила існуючі проблеми і в Україні. Проте у кожної кризи є як початок, так i своє завершення: після рецесії та, можливо, затяжної стагнації економіки рано чи пізно розпочнеться зростання. Зараз з’явилися реальні можливості переглянути пріоритети та виявити нові можливості.

Читайте більше

Управління ліквідністю і платоспроможністю підприємства
У ринкових умовах суттєвого розширення прав підприємств значно зростає роль своєчасного і якісного управління ліквідністю і платоспроможністю, та пошуку шляхів підвищення і зміцнення фінансової стійкості. Ліквідність це можливість підприємства фінансувати свою діяльність. Вона характе ...

Діагностика фінансового стану підприємства
Моя курсова робота на тему “Діагностика фінансового стану підприємства”. Планується розглянути фінансовий стан товариства з обмеженою відповідальністю “Рако-прінт”. Обрана саме така тема тому, що взагалі всі підприємства сфери матеріального виробництва в умовах ринкової економіки здійсню ...