прогнозування планування податковий державний
Прогнозування (грец. Prognosis - знання наперед) - це вид пізнавальної діяльності людини, спрямований на формування прогнозів розвитку об'єкта на основі аналізу тенденцій його розвитку.
Прогнози є інструментами фінансового управління, які можуть передбачити майбутній фінансовий вплив поточної політики, економічних тенденцій і припущень. Існує безліч можливих підходів до прогнозування, але не існує єдино правильних рішень. Прогнози зазвичай не збалансовані і причиною цього є методологія прогнозування, що базується на поточній політиці, програмах і економічних припущеннях.
Прогнозування слугує двом цілям:
) розраховує майбутній вплив поточних рішень, програм і політики (аналіз впливу);
) визначає і аналізує можливості збалансування доходів і видатків (аналіз дефіциту).
Правильний підхід до прогнозування залежить від періоду, який розглядається. Для того, щоб бути ефективними, прогнози не обов'язково мають бути точними.
Розробка податкових прогнозів для регіону включає:
• оцінку дохідності регіональної власності (використовуються коефіцієнти фінансової забезпеченості регіонів і бюджетної ефективності), потреб технічного оновлення галузей, спеціалізації регіону, стан оплати праці, ресурсної бази регіону, участь регіону в експортно-імпортних операціях, якість виробничої і соціальної інфраструктури, забезпеченість транспортними магістралями, рівень зайнятості. Ці дані формують інформаційну базу методичного розрахунку сукупного доходу регіону, його економічного, фінансового і податкового потенціалу;
• прогнозування обсягів податкових надходжень з урахуванням темпів економічного зростання регіону. Ці показники мають важливе значення для формування бюджетів усіх рівнів, оскільки в них можуть бути більш достовірно відображені потреби регіонів у фінансових ресурсах з центру у вигляді субсидій, субвенцій, дотацій і трансфертного фінансування. Знання потенціалу регіону дає змогу більш точніше сформувати пільговий режим оподаткування, що є також важливим при вирішенні питань удосконалення податкового законодавства;
• прогнозування соціально-економічних потреб регіону на основі всеохоплюючої інвентаризації видів майна і ресурсної складової його економіки. Визначення частки коштів, які отримують від використання територіальної власності і спрямовують на задоволення внутрішніх потреб. Внесення об'єктивно необхідних коректив у відносини власності та у механізм погодження загальнодержавних, корпоративних і особистих економічних інтересів;
• визначення сум бюджетного дефіциту, рівня інфляції, індексів цін, ринкових індикаторів.
Для прогнозування доходів необхідно:
визначити джерела доходів, на основі яких будуть складатись прогнози;
зібрати фактичні дані про кожне джерело доходів принаймні за три останні роки;
визначити основу для прогнозу (виключити негрошові надходження чи відшкодування та переплати);
спрогнозувати дані й характеристики кожного джерела доходів для визначення найбільш придатної методики прогнозування;
вибрати та застосувати необхідний метод прогнозування;
визначити, чи прийнятний отриманий прогноз доходів, та відрегулювати його відповідно до змін, що можуть вплинути на доходи.
Податкове прогнозування і планування - це особливі елементи системи вироблення і прийняття рішень у сфері життєдіяльності держави у процесі перерозподілу валового внутрішнього продукту.
Основне завдання податкового прогнозування і планування - це необхідність економічно обґрунтовано забезпечити якісні й кількісні параметри бюджетних завдань і перспективних програм соціально-економічного розвитку країни, керуючись розробленою і прийнятою в законодавчому порядку соціально-економічною доктриною. Це завдання виконується у розрахунку на один фінансовий рік (поточне податкове планування) або на більш тривалу перспективу (податкове прогнозування).
Об'єктом прогнозування та планування у податковому менеджменті є обсяги податкових надходжень до бюджетів усіх рівнів. Суб'єктами є держава в особі державних органів управління і платники податків.
Провідну роль у процесі прогнозування і планування податкових надходжень відіграє Державна податкова адміністрація України та її органи на місцях, адже на неї покладено реалізацію єдиної державної політики у сфері оподаткування. Згідно зі ст. 8 п. 14 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" податкова адміністрація та її структурні підрозділи на місцях прогнозують, аналізують надходження податків, інших платежів, джерела податкових надходжень, вивчають вплив макроекономічних показників і податкового законодавства на надходження податків, інших платежів, розробляють пропозиції щодо їх збільшення та зниження втрат бюджету. Міністерство фінансів України забезпечує проведення єдиної державної фінансової, бюджетної, податкової політики, спрямованої на реалізацію визначених завдань економічного та соціального розвитку України, здійснює координацію діяльності у цій сфері інших центральних органів виконавчої влади.
Ціна і цінова політика планування ціни. Мета цінової політики і її роль у маркетингу
Цілеспрямована цінова політика в
маркетингу полягає в наступному: треба встановлювати на свої товари такі ціни і
так змінювати їх у залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати визначеної
долю ринку, одержати намічений об’єм прибули і т.д., тобто, по суті, вирішити
оперативні завдання ...
Управління ліквідністю і платоспроможністю підприємства
У
ринкових умовах суттєвого розширення прав підприємств значно зростає роль
своєчасного і якісного управління ліквідністю і платоспроможністю, та пошуку
шляхів підвищення і зміцнення фінансової стійкості.
Ліквідність
це можливість підприємства фінансувати свою діяльність. Вона характе ...