Економiчнi вчення Смiта

Для з'ясування основних правил, що визначають мінову цінність товарів, Сміт ставить і вирішує три завдання: 1) визначити дійсне мірило мінової цінності, тобто визначити дійсну ціну всіх товарів; 2) показати, з яких частин вона складається; 3) з'ясувати, в силу яких обставин відбувається відхилення ринкової ціни від природної.

• Мінову або природну цінність товару Сміт, як і Петті, визначає працею. «Праця,— писав він,— є дійсне мірило мінової цінності всіх товарів»^. Слід за­значити, що думка про залежність цінності від кількості праці, витраченої на виробництво товару, зустрічається у найвіддаленіші часи людства. Це питання ставилось людьми раніш, ніж наука приступила до його вивчення. У XVIII ст. ця думка стала розхожою і разом з тим почала формуватись трудова теорія вартості як економічна доктрина. І Сміту, безумовно, належить певна роль в її розвитку.

На відміну від Петті, який вважав, що праця створює вартість лише в га­лузі виробництва золота і срібла, і фізіократів, які пов'язували цей процес з сільським господарством, Сміт твердить, що праця є основою цінності у всіх сферах виробництва. Він говорить про рівноцінність усіх видів праці. Сміт розрізняє кваліфіковану й просту працю і зазначає, що кваліфікована праця в одиницю часу створює більші цінності, ніж праця проста, некваліфікована.

У Сміта переплелись дві точки зору на цінність — суб'єктивна і об'єктивна. Суб'єктивна полягає в тому, що, на його думку, робітники оцінюють свою пра­цю як жертву, як позбавлення свободи і відпочинку. Разом з тим праця оцінюється Смітом об'єктивно як основа багатства. Проте саму працю він не аналізує як субстанцію вартості, а звертає основну увагу на мінову вартість, тобто кількісну сторону вартості.

У трактуванні теорії вартості Сміт не був послідовним. Він заявляє, що трудова теорія справедлива лише для «раннього, примітивного» суспільства. Коли ще праця не була поділена, вона могла служити основою для обміну.

З розвитком розподілу праці ситуація змінюється. По-перше, обмін стає необхідним, тому що дозволяє одержувати потрібні товари. По-друге, як за­значає Сміт, багатство особи визначається його можливістю одержувати про­екти чужої праці в обмін на свій продукт. За цих умов мінова цінність товару для товаровиробника буде визначатись кількістю чужої праці, яку він може одержати в обмін на одиницю свого товару.

Товаровиробник, обмінюючи свій товар на якийсь інший, одержує, з^, власною оцінкою, більше праці, ніж віддає. Те ж саме відбувається і з протилежною стороною. Тобто кожний учасник обміну одержує більше праці, відносно своїх можливостей по виробництву одержуваного товару, ніж віддає. Тут ми знову зустрічаймось з поняттям суб'єктивної цінності, проте виводиться вона Смітом не з принципу корисності, що було властивим австрійській школі, а ї принципу праці.

Отже, перше з поставлених

питань Сміт вирішує однозначно. Основу цінності товару становить праця, уречевлена в товарах, які одержують шляхом обміну на даний товар.

Як же вирішує Сміт друге завдання, тобто питання про складові частини ціни товару? На перший світогляд, нелогічною є сама постановка такого питан­ня. Дійсно, про які складові частини ціни може йти мова, якщо вона визна­чається працею?

Справа в тому, що до цього

Сміт розглядав обмін товарів у простому

то­варному виробництві, де виробники

обмінюються працею, уречевленою в то­варах.

В умовах капіталізму відбувається обмін живої і уречевленої праці. Робітники виступають як продавці товару робоча сила, а капіталісти — як його покупці. Щоправда, Сміт вважав, що робітники продають свою працю, яка, як і інші товари, має «дійсну і номінальну ціну»^. Фактично йдеться про номі­нальну і реальну заробітну плату. За цих умов, пише Сміт, порушується закон еквівалентного обміну. Робітник віддає більше живої праці, ніж одержує уречевленої. Цінність, яку робітник додає до матеріалів, зводиться до двох час­тин: заробітної плати і прибутку капіталісту. Це дві складові частини цінності. Третьою складовою у Сміта виступає рента. Отже, як пише Сміт, «три першо­основи всякого доходу, як і всякої мінової цінності,— це заробітна плата, при­буток і рента»^. Таким чином, цінність Сміт визначає доходами.

Всі три види первісного доходу — заробітна плата, прибуток і рента — ма­ють єдину ціннісну субстанцію — працю, уречевлену в товарах, які одержують шляхом обміну. «Слід мати на увазі,— писав Сміт,— що дійсна цінність всіх різних складових частин ціни вимірюється кількістю праці, яку може купувати або яку може мати в розпорядженні кожна з них. Праця вимірює цінність не лише тієї частини ціни, яка зводиться до праці, а й тих частин, що приходяться на ренту і прибуток».

Читайте більше

Податок на доходи фізичних осіб
Податки - це фінансова категорія, яка впливає на економічні явища та процеси розвитку суспільства. Вони, як знаряддя перерозподілу доходів юридичних та фізичних осіб, є обов'язковим атрибутом держави незалежно від моделі та політики її розвитку. Це дуже небезпечний інструмент у розпорядже ...

Система оподаткування підприємств
Податкова система - це сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів і внесків до бюджету держави. Податкова політика включає в себе обов’язкові платежі, які стягуються державою з юридичних і фізичних осіб, на яких, згідно з законодавчими актами, покладено обов’язок платит ...