Упродовж останніх років кошти держбюджету витрачаються за відповідними бюджетними програмами. Однак, на сьогодні бюджетні програми розрізнені, їх кошти не сконцентровано для швидшого отримання певних результатів, що не дає змоги громадянам вчасно отримувати суспільні послуги у найдешевший спосіб. Наприклад, оздоровлення дітей в Україні здійснюється різними міністерствами та відомствами, однак на сьогодні не визначено фінансових нормативів на оздоровлення однієї дитини, не створено базу щодо дітей, які такого оздоровлення потребують. Через непослідовність політики у певних галузях народного господарства та відсутність перспективного планування кошти бюджетних програм розпорошуються на велику кількість об’єктів, що не дає можливості вчасно завершити вже розпочаті заходи та отримати конкретні результати для громадян. Найбільше це стосується наукових досліджень, об’єктів капітальних вкладень.
Враховуючи, що програмно-цільових метод у бюджетному процесі нашої країни перебуває на початковій стадії розвитку, усунути наведені перепони ще можливо. Саме на це спрямовані пропозиції органів державної контрольно-ревізійної служби, зроблені за результатами аудиторських досліджень ефективності виконання бюджетних програм. Втілення в життя цих пропозицій є цілком пальни і залежатиме від доброї волі всіх учасників бюджетного процесу [13, с.13].
Слід зазначити, що Державний бюджет України традиційно обмежується лише поточними економічними та соціальними потребами. Не можна погодитись із тим, що Уряд відмежовується від вирішення гострих екологічних проблем на загальнодержавному рівні. Він пропонує ліквідувати Державний фонд охорони навколишнього природного середовища, з якого повинні фінансуватися всі вищезазначені програми, а 100 % зборів за забруднення довкілля та шкоду, заподіяну порушенням природоохоронного законодавства, зараховувати до місцевих бюджетів. Однак це прямо суперечить статті 16 Конституції України.
По суті, нинішній і всі попередні державні бюджети - це кошториси поточного моменту. У цьому контексті потрібно законодавчо запровадити довгострокове бюджетне планування, вдосконалити фінансовий контроль за формуванням і використанням державного бюджету, посилити відповідальність за бюджетні правопорушення, чітко розмежувати джерела загального та спеціального фондів, удосконалити між бюджетні відносини, створити повноцінну систему власного фінансування місцевих бюджетів, узаконити перехід до програмно-цільового методу використання бюджетних коштів.
У межах чинного законодавства майже вичерпані можливості подальшого збільшення бюджету за рахунок посилення навантаження на традиційні джерела його формування, а тому необхідно здійснити радикальні зміни у фінансовому, податковому і соціальному законодавстві. Ідеться, перш за все, про ухвалення Податкового кодексу, підготовку пакету законів щодо єдиного соціального внеску, впровадження наступного етапу пенсійної реформи та створення єдиної пенсійної системи, запровадження єдиних умов оплати праці, у тому числі на погодинній основі [12, с.11].
Для того, щоб бюджетна політика держави була ефективною, потрібно:
забезпечити високі темпи зростання національної економіки як основного чинника зниження фінансових ризиків під час розробки показників державного бюджету;
оптимізувати бюджетні витрати, що сприятиме повноцінному фінансовому забезпеченню реалізації державних функцій;
створити систему управління державним боргом, яка дала б змогу оптимізувати співвідношення фінансування процентних і непроцентних витрат; впровадити індикатори результативності витрат державних коштів, а також сучасні методи бюджетного планування, що орієнтовані на досягнення позитивного кінцевого результату [14, с.31].
Дохідна частина бюджету (на прикладі міста Львова)
Із визнанням України країною з ринковою економікою суттєво зростає
необхідність інтегрування фінансових інститутів місцевого самоврядування у
світогосподарський комплекс міжнародного економічного співробітництва і з цією
метою прийняття низки рішень, що передбачають реформування бюджетної ...
Прибуток та механізм його розподілу
Поняття прибутку в економічній системі існує у зв'язку з наявністю
товарно-грошових відносин, появою і розвитком інституту власності, особливо
приватної. Перші визначення прибутку збігалися зі значенням валового доходу,
який за індивідуалістичною системою розподілу поділявся на три катего ...