Зарубіжний досвід розвитку місцевих бюджетів

В умовах інтеграції України до Європейського Союзу фінансам належить визначальне місце, адже саме вони беруть безпосередню участь в перерозподілі валового внутрішнього продукту. Відповідно до цього фінанси можуть виступати чинником прискорення розвитку економіки, а також фактором її стримування. Як відомо, фінанси, зокрема місцеві, розглядаються через призму такої економічної категорії як бюджет.

Для зарубіжних країн характерна, як правило, три- або чотирирівнева система бюджетів. Наприклад, у Швеції функціонує трирівнева система:[57]. Бюджет центрального уряду Бюджети губерній (ленів) Бюджети комун.

Чотирирівнева система функціонує, наприклад, у Франції: бюджет центрального уряду, бюджет регіонів, бюджет департаментів та бюджет комун.

При цьому у Сполучених Штатах чотири основні рівні системи бюджетів: центральний, штатний, графський та муніципальний, а також ряд додаткових, пов’язаних із функціонуванням цільових адміністративних утворень, наприклад шкільних та інших округів.

Статистичний аналіз показує, що в світі є ряд держав, в яких місцеві бюджети наділені дуже високою фінансовою автономією, тобто практично не залежать або слабо залежать від бюджету центральної адміністрації. Це Ісландія, США, Люксембург, Австрія, Швеція. В зазначених країнах фінансова автономія місцевих бюджетів знаходиться в інтервалі від 72,8 до 99,2 %. У Німеччині, Японії, Франції, Фінляндії, Бельгії і Данії фінансова автономія місцевих бюджетів коливається від 56 до 68 %. Основу їх фінансової автономії складають місцеві податки і місцеві надбавки до загальнодержавних податків, тому застосування терміну "податкова автономія" стосовно місцевих бюджетів вищезгаданих країн цілком правомірно.[77]

Так, в США податкові джерела частково розподілені. Федеральному уряду належить виключне право на мито та поштові збори. Органи влади штатів і місцеві виконавчі органи збирають податки на майно, податки на продаж, платежі за реєстрацію автотранспорту, видобування корисних копалин, санітарні послуги.

Інші податки - на власність і доходи юридичних та фізичних осіб, спадщину та дарування, акцизи - можуть використовуватися усіма рівнями влади на свій розсуд. На рівні штатів основними джерелами податкових надходжень є: обов’язкові внески по соціальному страхуванню (21 %), податок з продаж (20 %), прибутковий податок (19 %), індивідуальні акцизи (10 %).[57]

Автономія місцевих бюджетів у США, Швейцарії і скандинавських країнах забезпечується в основному стягуванням прямих місцевих податків (прибутковий і майновий, або податок на спадкоємну нерухому власність). В США, наприклад, прямі місцеві податки складають 79,8 % поточних. У Люксембурзі, Іспанії, Австралії, Канаді, Великобританії "податкову автономію" місцевих бюджетів забезпечують непрямі місцеві податки. До них відносяться загальний місцевий податок на споживання, різні акцизи, податки на користування так званими "суспільними благами" (тобто місцями громадського відпочинку, спортивними об’єктами і т.п.). В Люксембурзі, наприклад, місцеві непрямі податки складають 54 % поточних доходів місцевих бюджетів, а в Іспанії - 43 %.[77]

Особливість розподілу джерел податкових надходжень в Німеччині полягає в тому, що доходи від податків трьох рівнів влади формуються в основному на основі пайової участі в головних видах податків - індивідуальному прибутковому, податку на прибуток (корпораційному) та податку на додану вартість. Сьогодні вони складають 3/4 податкових надходжень до консолідованого бюджету Німеччини. У федеральному бюджеті спільні податки складають 75 %, в бюджетах земель - 87 %, в місцевих бюджетах - 41 %.[77]

Крім цього, на кожному рівні існують виключні права на певні податкові джерела. Федерація залишає за собою повністю податок на нафту, тютюн, спирт, страхові внески, а також мито. До власних податків земель відносяться податки на майно, автотранспортні засоби, нерухомість, на тоталізатор і лотереї, на спадщину.

На сьогоднішній день формування місцевих бюджетів активно впливає на економічні та соціальні процеси у регіонах, а також на підвищення якості життя населення. Але при детальнішому дослідженні цього питання можна виділити ряд проблем, які виникають на регіональному рівні.

Проблема нестачі фінансових ресурсів в органах місцевого самоврядування, а також нестабільності їхніх дохідних джерел є дуже актуальною в наш час.

Головним джерелом формування місцевих фінансових ресурсів є податкові надходження. Передбачені чинним законодавством України місцеві податки і збори, як правило, суттєво не впливають на формування місцевих бюджетів, а лише доповненням до загальнодержавних податків.

У більшості країн Європи місцеві податки формують основну частину доходів бюджету певного регіону. При цьому в Україні місцеві податки і збори забезпечують лише 2,5-3,5 % їхніх ресурсів.[11]

В загальному можна виділити наступні принципи функціонування системи доходів місцевих бюджетів зарубіжних країн:[25]

Читайте більше

Земельне оподаткування в Україні
Курсова робота присвячена теоретичному осмисленню актуальної проблеми у сфері земельного оподаткування, а також обґрунтовані шляхи її практичного розв’язання, виконані на основі ретельно проведеного аналізу статистичного матеріалу. Актуальність теми дослідження. В умовах формування в У ...

Фінансові проблеми Пенсійного фонду України
Актуальність теми дослідження. Теоретичні та методологічні аспекти реформування та розвитку пенсійних систем, упровадження принципу накопичення в системи пенсійного забезпечення, в тому числі і в недержавному пенсійному забезпеченні розглядаються багатьма зарубіжними та вітчизняними ...