Зарубіжний досвід розвитку місцевих бюджетів

У багатьох зарубіжних країнах застосовується складна система розрахунку бази оподаткування. В Австрії, до прикладу, не оподатковуються відрахування до фондів витрати на професійне навчання дітей за кордоном, лікування, що визначається певним розміром витрат, вартість аварійного ремонту після стихійних лих, оплачувані відпустки, премії.[77]

Як свідчить досвід розвинених країн, одним з найвагоміших у структурі дохідної частини місцевих бюджетів є податок на майно. В одних країнах цей податок є домінуючим у місцевих податкових системах (Англія, Канада), а в інших він поєднується з прибутковими та непрямими податками (Данія, Норвегія, Швеція).

Щодо територіальної політики України, то велику питому вагу у формуванні доходів місцевих бюджетів утворюють відрахування від загальнодержавних податків та перерахування з державного бюджету у вигляді трансфертів.

Світова практика виділяє такі методи розподілу бюджетних трансфертів:[28]

а) пропорційно фінансовій силі (доходам) місцевого колективу;

б) багатофакторна формула;

в) компенсація фактичних видатків місцевих колективів;

г) як частина річного бюджету місцевого колективу.

Для розподілу бюджетних дотацій найчастіше застосовуються другий та четвертий методи, а для зв’язаних бюджетних трансфертів - перший та третій.

Слід відмітити, що вагоміша частка бюджетних трансфертів - у країнах унітарного типу (особливо Нідерланди, Італія, Греція), тоді як у федеративних (США, Німеччина) - вона нижче. Це підтверджує висновок, зроблений ще у 70-ті роки у доповіді щодо країн з розвинутою ринковою економікою Мак-Дугласом Комісії Європейського співтовариства: рівень перерозподілу між регіонами в унітарних державах вищий, ніж у федеративних.[57]

Формування фонду бюджетних трансфертів може здійснюватись як:

а) часткові відрахування від одного або деяких податків, що надходять до держбюджету;

б) щорічні асигнування держбюджету;

в) обсяг видатків місцевих колективів.

Загалом вважається, що найстабільнішою частиною бюджетних трансфертів є ті, джерело яких прив’язане до доходів бюджету, хоч повної стабільності такий підхід не дає. На погляд автора, найбільшу стабільність з огляду на джерело дотацій мають дотації у Франції(зокрема, глобальна дотація на функціонування). У країнах із стабільною економікою бюджетні трансферти, що мають природу бюджетних дотацій, фінансуються саме з такого джерела (ФРН, Франція, Польща). Такого підходу намагаються дотримуватися й у Росії. Що стосується зв’язаних бюджетних трансфертів, то найбільш підходящим для них джерелом є видатки бюджету залежно від обсягу місцевих видатків. Як бачимо, країни з трансформаційною економікою (Латвія, Литва) не в змозі забезпечити стабільного джерела бюджетних трансфертів, а тому віддають перевагу бюджетним асигнуванням, обсяг яких залежить від можливостей бюджету та політичного фактору.[57]

У міжнародній практиці система дотацій застосовується для вирівнювання економічного розвитку регіонів з різною дохідною базою. Значну різницю між регіонами по рівню наповнення дохідної частини можна пояснити як географічними, так і виробничими факторами - галузевими особливостями регіонів, рівнем розвитку виробничої та соціальної інфраструктури тощо. Згідно з Бюджетним кодексом України, величина трансфертів має гарантувати надання послуг на рівних умовах всім територіально-адміністративним одиницям.

Тому проблема зміцнення дохідної бази місцевих бюджетів за рахунок власних джерел нині набуває особливої актуальності. Вирішення цієї проблеми сприятиме зацікавленості місцевих органів в економічному розвитку регіонів і забезпечить більшу відповідальність та підзвітність органів місцевого самоврядування перед громадянами.

Для того, щоб впровадити вищесказане в життя та базуючись на європейському досвіді місцевого управління фінансами необхідно сформувати новий тип державного службовця.

На думку доктора технічних наук Бойцуна Н. Є.: "Принципово важливо прищепити державним службовцям новий стиль управління, дбати про зацікавленість у досягненні результатів".[11]

Дане рішення є абсолютно об’єктивним, адже формування бюджету з орієнтацією на результат є основною умовою ефективного фінансового планування, а також основним складником змін у процесі виконання та контролю за виконанням бюджетів. Фінансове планування орієнтоване на кінцевий результат, містить такі елементи, як стеження за виконанням, децентралізація бюджету, ефективність витрачання коштів, а також самостійність та відповідальність бюджетних менеджерів.

Високий розвиток інституту місцевих фінансів в зарубіжних країнах пояснюється тим, що ці країни пройшли досить довгий шлях розвитку. Так еволюція системи місцевих бюджетів почалася з становлення місцевого самоврядування в таких країнах як Великобританія, Німеччина Франція та в інших країнах Європи в XVII - XVIII століттях. В цих країнах поступово відокремлювались функції, що виконувала центральна та місцева влада, з’являлися місцеві податки і збори, витрати поступово почали поділяти на обов’язкові та необов’язкові.[25]

Читайте більше

Історичний досвід оподаткування в Україні
Становлення України як суверенної, демократичної, правової держави передбачає необхідність проведення соціально-економічних та правових реформ. У цьому контексті потребує реформування та вдосконалення існуюча податкова система України. Реформування податкової системи вимагає чіткого у ...

Заощадження домогосподарств в Україні та їх мотивація
Заощадження домогосподарств - це джерело капіталу, тобто ключового фактора виробництва, який визначає перспективи розвитку національного господарства в цілому. В свою чергу, досягнення та підтримання стабільних темпів економічного зростання є пріоритетним завданням економічної політики у ...