Пропозиції щодо реформування пенсійної системи в Україні

Підсумовуючи викладене, слід зазначити, що проблеми в розподільчій пенсійній системі залежать не лише від стану економічного розвитку країни, а й істотно від демографічної ситуації. Коли запроваджувався прототип солідарної (розподільчої) пенсійної системи О. Бісмарком у Німеччині співвідношення між працюючими та пенсіонерами було 3:

1. Сьогодні ж в Україні кількість працюючих складає 20 млн. осіб, пенсіонерів - 13,7 млн. осіб, що формує співвідношення як 1,4:

1. За таких умов розподільча пенсійна система буде весь час відчувати брак коштів. До речі, тенденція щодо збільшення осіб похилого віку в загальній чисельності працюючих (старіння населення) з одночасним зменшенням молодого покоління є загальною для всіх розвинутих країн, що й зумовлює проведення в них пенсійних реформ.

Другий рівень пенсійної системи в Україні ще не діє, і єдиними установами, що здійснюють пенсійне забезпечення за принципом накопичення, виступають недержавні пенсійні фонди (у рамках даної статті не будуть розглядатись банківські та страхові установи, що також можуть здійснювати добровільне пенсійне страхування). За п'ять років (з 2004 р. дозволено розпочинати діяльність, з 2005 р. фактично зроблено внески до перших недержавних пенсійних фондів) їх роботи в них взяли участь 500 тис. учасників або 2,5 % працюючого населення, при цьому за рахунок роботодавців сплачено 95,7% всіх внесків, а накопичені активи становили 984,6 млн. грн (станом на 30 червня 2010 р.) або 0,8% бюджету Пенсійного фонду України або 0,09% ВВП країни. Головними стримуючими факторами розвитку системи недержавного пенсійного забезпечення є такі:

· недовіра населення до недержавних фінансових інститутів загалом, і до недержавних пенсійних фондів зокрема [9];

· низький рівень доходів більшої частини населення, що не дозволяє робити накопичення на пенсійних рахунках;

· добровільність участі;

· необізнаність більшої частки працездатного населення про можливості та переваги взяття участі у системі;

· фінансово-економічна криза 2008-2009 рр.;

· нерозвинутість фінансового ринку країни (недостатність надійних доходних фінансових інструментів).

За таких умов невелика кількість осіб бере участь у недержавному пенсійному забезпеченні і, відповідно, невеликі активи акумулювала система. Не досягнуто ефекту, який очікували від запровадження накопичувальної системи, а саме: акумульовано невеликі активи не змогли істотно вплинути на економічний розвиток країни (в якості інвестиційного ресурсу розвитку реального сектору економіки), навпаки, недержавні пенсійні фонди потребували опосередкованої державної підтримки (запровадження в період кризи додаткових звітів про стан активів пенсійної системи та їх періодичність, упровадження пропозиції обмеження розміру винагороди компаній з управління активами за визначених умов). Діяльність недержавних пенсійних фондів виявилась вразливою до фінансових потрясінь (як і будь-яка організація, що працює в ринкових умовах) і потребує подальшої державної підтримки (упровадження цільових державних цінних паперів для накопичувальних пенсійних фондів).

Ефективне запровадження другого рівня пенсійної системи - обов'язкової накопичувальної - пов'язано з багатьма проблемами. По-перше, другий рівень системи буде функціонувати в подібних до недержавної пенсійної системи умовах, його діяльність буде залежати від загального стану економічного розвитку країни, наявності надійних фінансових інструментів. По-друге, запровадження другого рівня поки що неможливо, оскільки не виконано організаційні та фінансово-економічні умови розвитку країни, внаслідок яких можна його запроваджувати (п.9 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"). Разом з тим пропонується запровадити другий рівень пенсійної системи відповідним законом, в якому необхідно скасувати Прикінцеві положення, "як такі що не відповідають сучасній стратегії реформування пенсійної системи" [41].

Запровадження обов'язкового Накопичувального фонду в найближчій перспективі (за умови виконання принаймні організаційних умов - призначення всіх членів Ради Накопичувального фонду, укладання договорів з компаніями по управлінню активами, зберігачем та аудитором Накопичувального фонду, створення програмне технічного комплексу для збирання страхових внесків тощо), може привести до позитивних моментів: появи додаткових довгострокових і стабільних внутрішніх джерел інвестицій в економіку країни (що підкріплюється вимогою щодо обов'язкової участі в системі); більшої кількості працездатного населення, яка візьме участь у накопичувальному пенсійному забезпеченні, і зможе в майбутньому отримувати додаткову пенсію.

Питанням лише є вік учасників (20, 25, 30, 35, чи 40 років) та розмір внеску (з 2 до 7 %), що впливає на рівень початкового нагромадження коштів.

Читайте більше

Програмно-цільовий метод управління місцевими бюджетами
Сучасний стан розвитку України і її окремих регіонів потребує поглибленого та прогнозованого розуміння ролі бюджету в економічній системі держави, у формуванні показників комплексної програми соціально-економічного розвитку окремого регіону та адміністративно-територіальної одиниці. До ...

Ціна і цінова політика планування ціни. Мета цінової політики і її роль у маркетингу
Цілеспрямована цінова політика в маркетингу полягає в наступному: треба встановлювати на свої товари такі ціни і так змінювати їх у залежності від ситуації на ринку, щоб опанувати визначеної долю ринку, одержати намічений об’єм прибули і т.д., тобто, по суті, вирішити оперативні завдання ...