Система регулювання повинна виконувати такі функції: створення перепон та встановлення відповідальності за дії, які можуть призвести до дезорганізації ринку; його руйнування, недоброякісної конкуренції й обману інвесторів, маніпуляцією цінами та шахрайству з фінансовими ресурсами, у т.ч. з довірчих операцій.
Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється шляхом прийняття законодавчих та інших нормативних актів, ліцензування та контролю за діяльністю ринку цінних паперів. З метою забезпечення єдиної державної політики у цій сфері створюється спеціальний державний орган - Комісія з цінних паперів і фондової біржі чи ринку. Як показує світовий досвід, фінансовий ринок ефективно розвивається тоді, коли враховується принцип оптимальності державного регулювання: держава регулює діяльність учасників ринку лише у випадках, коли це абсолютно необхідно, в інших же випадках вона делегує частину своїх повноважень професійним учасникам ринку, які об'єднуються в саморегулюючі організації.
На основі порівняння досвіду зарубіжних країн і діяльності депозитарних установ України можна стверджувати, що в нашій країні сформувався та розвивається такий ринок цінних паперів, в якому поєднуються елементи, властиві як американській, так і європейській моделям. При цьому депозитарна система України характеризується низкою особливостей, а саме:
а) не прийнята та не відпрацьована практична реалізація правового механізму захисту прав інвесторів;
б) недостатньо розвинена нормативно-правова база, яка встановлювала б відповідальність на фондовому ринку, недостатньо розроблені питання взаємодії регулюючих органів із правоохоронними органами та судовою системою;
в) незважаючи на здійснення проекту з розвитку інфраструктури ринку цінних паперів, не вдалося усунути невідповідність хоча б одного із українських депозитаріїв міжнародним стандартам і технологічним вимогам, які висуваються до іноземних депозитаріїв. Це значно обмежує можливість участі українських депозитаріїв у міжнародних депозитарних, розрахункових і клірингових системах;
г) дуже велика питома вага акціонерів-фізичних осіб, які набули у власність цінні папери за результатами чекової приватизації;
д) українські депозитарії не надають повного комплексу депозитарних послуг, наприклад, не існує механізму кредитування цінними паперами, досить складний та заплутаний механізм грошових розрахунків за угодами;
е) не існує офіційно затверджених єдиних стандартів інформаційної взаємодії та документообігу між професійними учасниками ринку цінних паперів [4].
Незважаючи на схожі риси, що властиві країнам з американською або європейською моделлю,інфраструктура фондових ринків побудована на балансі інтересів емітентів, інвесторів, фінансових посередників. Фондовий ринок є багатоаспектною соціально-економічною системою, на основі якої функціонує ринкова економіка в цілому. Він сприяє акумулюванню капіталу для інвестицій у виробничу і соціальну сфери, структурній перебудові економіки, позитивній динаміці соціальної структури суспільства,підвищенню достатку кожної людини шляхом володіння і вільного розпорядження цінними паперами, психологічній готовності населення до ринкових відносин.
Становлення ринку цінних паперів України, розбудова його внутрішньої інфраструктури вимагають одночасного становлення та вдосконалення системи регулювання та контролю за процесами, що відбуваються на ньому. Це обумовлено тим, що значна складність, різкі коливання стану ринку цінних паперів,наявність великої кількості професійних і непрофесійних учасників,величезні обсяги різноманітних угод,що укладаються, конфіденційний характер значної частини інформації щодо цінних паперів та ціла низка інших чинників створюють потенційні умови для зловживань, які посягають на інтереси широкого кола інвесторів, зменшують їх довіру до ринку, що як наслідок призводить до падіння його ефективності [3].
Український ринок цінних паперів, незважаючи на його незначні обсяги, має винятково складну та суперечливу структуру державних органів, що здійснюють його регулювання. Ця складність пояснюється такими причинами:
Побудова моделі вибору фінансової стратегії підприємства
В
умовах перехідної економіки діяльність підприємств вимагає адаптації до
специфічних умов зовнішнього середовища, забезпечення стабільності фінансового
стану, загальної ринкової стійкості. В даний час економічна ситуація в Україні
ускладнюється платіжною кризою, зниженням прибутковості ...
Вексельний обіг і перспективи його розвитку в Українi
Жоден з
інструментів сучасного фінансового ринку, крім, природно, самих грошей, у всіх
численних проявах їх економічних функцій, не може зрівнятися за своєю історією
і значенням з векселем. Власне, розвиток вексельного обігу певною мірою
обумовив перетворення всіх грошових розрахунків у ...