З огляду на сформовані умови в Україні, політика державного регулювання ринку цінних паперів має вибудовуватися більш жорстко й мати в деяких випадках надзвичайний характер. Здійснювані державою економічні заходи (методи) з впливу на функціонування ринку цінних паперів повинні зазнати корекції в таких напрямах.
У структурі ринку цінних паперів, з точки зору державного впливу, вирішальну роль має відігравати частка державного сегмента, який повинен бути стабілізатором усього ринку цінних паперів,оскільки державні цінні папери є найбільш стабільними цінними паперами. Однак має бути представлений і сегмент корпоративних цінних паперів, який повинен знаходитися у зворотній залежності щодо зміни доходностей і курсів від сегмента державних паперів, має бути найбільш рухливий до зміни ринкової кон'юнктури й стану економіки, ніж сегмент державних паперів.
Необхідно обмежити сектор державних цінних паперів такими заходами: здійснити перехід від випуску державних цінних паперів, спрямованих лише на покриття бюджетного дефіциту загального до інструментів під конкретні інвестиційні проекти; поетапно збільшити частку зазначених вище паперів у емісіях держави до 30%; зберегти
істотні податкові пільги тільки за тими державними цінними паперами, кошти від розміщення яких використовуються на капітальні вкладення,фінансування науки і освіти.
Така політика держави багаторазово поліпшить інвестиційну ситуацію і викличе мультиплікативний ефект притоку приватних інвестицій. НБУ, купуючи (спільно з комерційними банками) цільові випуски державних цінних паперів, забезпечував би не лише загальний приріст пропозиції грошей в економіці,але і їх цільовий, інвестиційний характер, спрямовуючи емісію на конкретні програми, на "зростання"інвестиційної сфери, приріст замовлень обладнання, будівельних матеріалів тощо.
Перераховані заходи необхідно розглядати в рамках єдиної політики регулювання та управління державним боргом. Ця політика є обов'язковим атрибутом державних фінансів в індустріальних країнах,забезпечуючи розкриття інформації, облік і статистичну звітність за станом державного боргу, моніторинг та прогноз стану, підготовку проектів політичних рішень щодо обсягу, структури й вартості державного боргу, поточні рішення за запозиченнями, ведення переговорів і підготовку угод, координацію дій суб'єктів, які беруть участь в управлінні державним боргом, наявність грошових ресурсів для здійснення відсоткових та повернення платежів за боргами, контроль грошових потоків, поточне регулювання та вплив на державний борг з метою підтримки його ліквідності, мінімізації його величини, витрат на обслуговування і ризиків пов'язаних з ним, організацію та вплив на кон'юнктуру ринку державних цінних паперів.
Найважливішим завданням у такій політиці має стати підтримка попиту на корпоративні цінні папери, через регулювання обов'язкової мінімальної частки вкладень банків і
кредитних організацій(наприклад, 5 % активів), страхових компаній, пенсійних фондів (10 % активів), пайових інвестиційних фондів та інших колективних інвесторів в акції та облігації комерційних організацій, кошти від розміщення яких використовуються емітентами на капітальні вкладення в розвиток власної виробничої бази (документом, що підтверджує виробничий характер емісії, є проспект емісії цінних паперів).
Облік, аналіз і аудит податку на додану вартість
Актуальність дослідження. Податок на додану вартість вважається найбільш
досконалою сучасною формою непрямого оподаткування і відіграє важливу роль у
системі державних фінансів у більшості розвинених країн світу та країн з
перехідною економікою. Сам факт його запровадження в Україні можна ...
Методичне забезпечення стратегічного планування та фінансових можливостей реалізації обраної стратегії суб'єктом підприємницької діяльності
Актуальність
теми. Розвиток ринкових відносин в Україні висуває нові вимоги до якісного
рівня керування підприємством, характеру розв’язуваних при цьому завдань, а
також до методів їхнього рішення. Це певною мірою стосується усіх самостійно
господарюючих суб’єктів. Необхідна нова концепц ...