Економічний розвиток РЦП в Україні

З огляду на сформовані умови в Україні, політика державного регулювання ринку цінних паперів має вибудовуватися більш жорстко й мати в деяких випадках надзвичайний характер. Здійснювані державою економічні заходи (методи) з впливу на функціонування ринку цінних паперів повинні зазнати корекції в таких напрямах.

У структурі ринку цінних паперів, з точки зору державного впливу, вирішальну роль має відігравати частка державного сегмента, який повинен бути стабілізатором усього ринку цінних паперів,оскільки державні цінні папери є найбільш стабільними цінними паперами. Однак має бути представлений і сегмент корпоративних цінних паперів, який повинен знаходитися у зворотній залежності щодо зміни доходностей і курсів від сегмента державних паперів, має бути найбільш рухливий до зміни ринкової кон'юнктури й стану економіки, ніж сегмент державних паперів.

Необхідно обмежити сектор державних цінних паперів такими заходами: здійснити перехід від випуску державних цінних паперів, спрямованих лише на покриття бюджетного дефіциту загального до інструментів під конкретні інвестиційні проекти; поетапно збільшити частку зазначених вище паперів у емісіях держави до 30%; зберегти

істотні податкові пільги тільки за тими державними цінними паперами, кошти від розміщення яких використовуються на капітальні вкладення,фінансування науки і освіти.

Така політика держави багаторазово поліпшить інвестиційну ситуацію і викличе мультиплікативний ефект притоку приватних інвестицій. НБУ, купуючи (спільно з комерційними банками) цільові випуски державних цінних паперів, забезпечував би не лише загальний приріст пропозиції грошей в економіці,але і їх цільовий, інвестиційний характер, спрямовуючи емісію на конкретні програми, на "зростання"інвестиційної сфери, приріст замовлень обладнання, будівельних матеріалів тощо.

Перераховані заходи необхідно розглядати в рамках єдиної політики регулювання та управління державним боргом. Ця політика є обов'язковим атрибутом державних фінансів в індустріальних країнах,забезпечуючи розкриття інформації, облік і статистичну звітність за станом державного боргу, моніторинг та прогноз стану, підготовку проектів політичних рішень щодо обсягу, структури й вартості державного боргу, поточні рішення за запозиченнями, ведення переговорів і підготовку угод, координацію дій суб'єктів, які беруть участь в управлінні державним боргом, наявність грошових ресурсів для здійснення відсоткових та повернення платежів за боргами, контроль грошових потоків, поточне регулювання та вплив на державний борг з метою підтримки його ліквідності, мінімізації його величини, витрат на обслуговування і ризиків пов'язаних з ним, організацію та вплив на кон'юнктуру ринку державних цінних паперів.

Найважливішим завданням у такій політиці має стати підтримка попиту на корпоративні цінні папери, через регулювання обов'язкової мінімальної частки вкладень банків і

кредитних організацій(наприклад, 5 % активів), страхових компаній, пенсійних фондів (10 % активів), пайових інвестиційних фондів та інших колективних інвесторів в акції та облігації комерційних організацій, кошти від розміщення яких використовуються емітентами на капітальні вкладення в розвиток власної виробничої бази (документом, що підтверджує виробничий характер емісії, є проспект емісії цінних паперів).

Читайте більше

Державний бюджет як інструмент державного регулювання економіки
Провідне місце в системі регулювання економіки держави, створення сприятливого фінансового середовища для швидкого розвитку ринкових відносин, забезпечення макроекономічної рівноваги в економіці належить бюджету. Державний бюджет представляє собою річний план державних видатків і джере ...

Зміст, структура та особливості формування доходів залізниць
Формування доходів великих виробничо-економічних комплексів значною мірою визначається складністю та збалансованістю їх організаційної структури, а також узгодженістю технологічних процесів організації виробництва продукції. На залізничному транспорті основним видом продукції є послуги з ...